«А ви чули?». Зазвичай з цього починається переповідання будь-якої «сенсаційної» новини, яка, здається, здатна з ніг звалити. При цьому, щоб ніхто не сумнівався в правдивості інформації, співрозмовник неодмінно наголосить, мовляв, про це всі говорять, або казала людина, яка «на верхи» вхожа. Далі, як по маслу, все пішло-поїхало, обростаючи різними домислами і «пікантними» деталями.
Так, скажімо, цими днями Рівним блискавкою облетіла звістка про звільнення начальника міського управління фінансів і бюджету Віктора Шульги, який, пропрацювавши на цій посаді 20 років, написав заяву за власним бажанням. Оскільки з цього приводу не було жодного офіційного повідомлення, подія породила безліч всіляких здогадок: чому пішов? хто на його місце мітить?
Зрештою, чутки, про що свідчить проведене редакцією «Сім днів» опитування, стали якщо не повсякденним, то доволі частим явищем нашого життя. Вони, бува, носять локальний характер, як-от ліквідацію ярмарку на вулиці Шухевича чи масовий мор риби на річці Устя. Або ж «глобальний» – про «неминучий» напад з боку білорусі чи подорожчання газу вже найближчим часом.
Чутки завжди були частиною людського суспільства. Вони можуть бути невинними та розважальними, але також можуть стати джерелом дезінформації, паніки та соціальних конфліктів. Розуміння механізмів виникнення і поширення чуток є важливим для того, щоб мати змогу виявляти їх на ранніх стадіях та уникати шкідливого впливу.
Багато людей уже навчилися відсіювати правду від домислів, здебільшого покладаючись на свою інтуїцію або «докопуючись» до істини в інформаційних джерелах, яким довіряють. Утім, мають чимало питань, які стосуються природи походження чуток, їх поширення й задуму, а головне – як безпомилково розпізнавати брехню. Щоб допомогти їм достеменно розібратися в усьому, редакція запросила до розмови досвідчену медіаекспертку, фактчекерку Альону РОМАНЮК.
Наша довідка:
Альона Романюк – медіаекспертка, журналістка, фактчекерка. Засновниця фактчекінгового проєкту «НотаЄнота» й однойменних антифейкових ігор, головна редакторка проєкту «По той бік путінської брехні», авторка влогу «По той бік інфи», авторка брошури «Інформаційні вкиди російсько-української війни», керівниця дослідження «По той бік пандемії», ексголовна редакторка інформаційної кампанії «По той бік новин».
Понад 15 років працює у сфері журналістики, PR та адвокації, з них 3 роки – в антикризових комунікаціях. Понад 5 років займається темою фейків і маніпуляцій. Викладає в Інституті журналістики КНУ ім. Т.Г.Шевченка, НУ «Києво-Могилянська Академія». Запрошена лекторка Стокгольмської школи економіки в Ризі. Співавторка матеріалів освітнього курсу з медіаграмотності «Very Verified», лекторка курсу «Медіаграмотність: як не піддаватися маніпуляціям?» на платформі Prometheus, авторка онлайн-курсу «Качка-дезінформачка». Співавторка посібника для журналістів «Як писати про освітню та медичну реформи».
Не мають чіткого джерела походження, але викликають жвавий інтерес
– Отож що таке чутки і як вони відрізняються від дезінформації та фейкових новин?
– Немає єдиного визначення чуток, науковці та практики у виявленні дезінформації мають кілька підходів до цього терміну. Я б схарактеризувала чутки як короткі емоційні повідомлення, які не мають чіткого джерела походження, але містять важливу інформацію, становлять інтерес та актуальність для аудиторії, на яку розраховані.
Це актуальна для конкретної групи людей інформація в простій формі, яку часто неможливо ні оперативно спростувати, ні оперативно підтвердити.
Чутки зазвичай швидко розповсюджуються, передаються як з уст в уста, так і месенджерами та соціальними мережами. Чутки можуть грунтуватися на основі правдивої, неправдивої інформації, можуть містити як частину правди, так і частину вигаданих або спотворених фактів.
Найчастіше в медіа, де перевіряють інформацію, чутки не розмістять (хіба це буде жовте медіа). Чутки можуть посилатися на авторитетні джерела («лікарі просили передати», «військові кажуть», «інфо з СБУ» тощо) і навіть містити факти з цих перевірених джерел, проте згодом у процесі передавання повідомлення частину інформації втрачають, частину – спотворюють.
Чутки можуть бути як частиною дезінформаційних кампаній, так і виникати стихійно, самі собою – людям важливо знати і вони передають інформацію одне одному, при цьому повідомлення можуть бути неповними, не мати джерел інформації (на кшталт «говорять» або «я чув/чула»), частина фактів може спотворюватися, а частина – зникати. Нові факти можуть вигадувати або доконструйовувати. Усе залежить від типу чутки та ситуації, в якій вона виникла чи її запущено.
Люди сприймають неперевірену новину за чисту монету
– Які основні причини виникнення чуток? Чому люди поширюють непідтверджену інформацію?
– Основна причина виникнення чуток – це бажання людей знати. Чутки поширюються там, де є інформаційний вакуум. Для цього має зійтися три фактори: актуальна для певної групи суспільства або всього суспільства тема (коли вкрай важливо знати інформацію), нерозуміння того, що відбувається в конкретній темі (або як функціонує галузь загалом) та нестача офіційних пояснень. Люди не сприймають чутки як непідтверджену інформацію. Чутки сприймаються зазвичай як важлива інформація, яку слід поширити, якою варто поділитися, попередити інших.
– Як чутки поширюються в суспільстві? Які основні канали їх розповсюдження.
– Найбільш ефективно чутки передаються під час розмов у невеликих колективах, під час розмов на перекурі чи на кухні за чашкою чаю-кави. З початком пандемії чутки еволюціонували щодо каналів поширення і стали масово розповсюджуватися через месенджери – як в особистих повідомленнях, так і через групові чати (будинкові, шкільні, робочі, чати за інтересами тощо). Який з цих каналів комунікації найбільш ефективний, залежить від типу інформації, яка поширюється. Проте важливо назвати найбільш поширені точки виду чуток: черги в лікарнях, на пошті, в банку, а також базари та громадський транспорт, коли ти мимоволі чуєш якусь інформацію, яка в конкретний момент часу є важливою саме для тебе.
Страх, тривога та невизначеність «паралізують» здоровий глузд
– Які психологічні механізми сприяють поширенню неправдивої інформації?
– Найголовнішим чинником поширення чуток є емоції: страх, тривога, невизначеність, а ще – бажання знати, що буде або що відбувається зараз, бажання бути втаємниченим.
Наприклад, на початку вторгнення люди не розуміли, як себе поводити і звідки чекати наступної атаки, тому чутки про те, що буде наступ з боку Білорусі впродовж 2022 року ставали вірусними в різних регіонах.
Або чутки про те, що в магазини нічого не завозитимуть під час пандемії, призвели до того, що в супермаркетах розкупили все, що було на полицях і на складах. Фактично, ми можемо сказати, що для поширення чуток важливими є цікава тема і нестача інформації, а далі – людина вже не аналізує, а діє під впливом емоцій і того, як діють друзі, сусіди чи знайомі.
– Чи існують певні типи чуток, які частіше виникають у кризових ситуаціях? Які саме з них поширюються під час, наприклад, війни, пандемії?
– Загалом є багато класифікацій чуток. Наведу три типи, які найбільш часто бачу в інфополі: чутки-лякалки, чутки-бажання й агресивні чутки. Усі вони апелюють до емоцій, мають різні цілі.
Наприклад, чутки-бажання – це інформація, якої ми дуже чекаємо і прагнемо. Наприклад, чутка про те, що звільнили Херсон поширилася соцмережами в червні 2022 року, але Херсон звільнили тільки в листопаді. Десятки тисяч людей поширили чутку, бо очікують звільнення Херсона так само, як звільнення всієї України від окупантів. Чутки-бажання в довшій перспективі створюють емоційні гойдалки в певних групах суспільства або в усьому суспільстві й готують підґрунтя для подальших видів.
Чутки-лякалки спрямовані на залякування людей і тримають у постійному очікуванні чогось: «цієї ночі буде наймасштабніший ракетний обстріл», «стало відомо, яке місто впаде першим від російської навали», «на Україну летітиме 200 ракет у найближчі 2-3 доби». Фактично, такі чутки поширюють часто через тг-канали для нарощування аудиторії, проте така інформація створює емоційний стан постійного очікування чогось гіршого, людина в такому стані не може якісно аналізувати інформацію та приймати виважені рішення.
Агресивні чутки – це так би мовити просунутий рівень чуток-лякалок, оскільки вони спочатку спрямовані на те, щоб викликати емоцію, залякати, а тоді дають своєрідний алгоритм дій. Наприклад, зараз працює багато ДРГ, ось це антени, за якими вони передають сигнали, побачите такі – демонтуйте.
Чутки виникають у всіх країнах
На чутки ведуться в усіх країнах світу. Наприклад, у Великій Британії люди, які повірили у фейк про те, що коронавірус передається через вишки 5G, потім повелися на чутку, що єдиний вихід вберегти себе від «страшного вірусу» – це знищити всі вишки 5G. Далі певна група людей, які повірили в цю маячню, зібралися й поруйнували вишки 5G. Зʼясувалося, що вони не знали, як виглядають саме ці вишки, тому зруйнували вишки 5G, 4G, 3G і метеостанцію.
Це приклад чутки, яка базується на неправдивій інформації (неправдивий факт, фейкова інформація), але має чіткий заклик до дії та призводить до не дуже гарних результатів і відповідальності в реальному житті.
Чимало інших прикладів можете знайти в «НотаЄнота», там постійно спростовуємо чутки й інформаційні вкиди.
Головне – зберігати «голову холодною»
– Як можна розпізнати чутки та відрізнити їх від достовірної інформації? Які ресурси та інструменти можуть допомогти в цьому?
– Перше – це зберігати «голову холодною», тобто не піддаватися емоціям. Якщо піддаєтеся емоціям, не поширюйте інформацію далі й не робіть жодних висновків. Спершу слід заспокоїтися, а тоді ще раз прочитати чи прослухати повідомлення та проаналізувати його.
Далі ставте питання: чи є відповіді на питання: хто, що, де, коли? Чи є розуміння, звідки прийшло це повідомлення, хто є його першоджерелом, тобто, де воно виникло вперше? Якщо це чутки про ЗНО, то чи є ця інформація на сайті МОН. Якщо це чутки про майбутні атаки, то яка ймовірність того, що умовні «сестра, кума, знайомий, який має брата, що працює в СБУ» знають це краще? Де гарантії того, що ця інформація не спотворилася, поки дійшла до вас? Запитайте себе, якої інформації не вистачає в цьому повідомленні?
Подумайте, яку емоцію несе ця чутка, на що вона спрямована, чого хочуть досягти цією інформацією у вашому селі, місті чи спільноті?
Взагалі чутки не зникнуть, вони завжди були й будуть у будь-яких суспільствах. Дуже важливо приймати рішення на основі достовірної інформації, а не чуток, які циркулюють на роботі, в селі, в месенджерах чи соцмережах.
Навіть люди з кількома освітами ведуться на чутки
– Яка роль освіти в боротьбі з чутками? Чи є якісь програми або курси, які Ви рекомендуєте?
– Насправді навіть люди з кількома освітами ведуться на чутки. Допомогти протистояти поширенню чуток може тільки спосіб взаємодії з інформацією, який тренується постійно. Чи ця інформація важлива? Чи я знаю точно, що ця інформація правдива? Чи можу я перевірити інформацію? Якщо я поширюю цю інформацію, яку емоцію вона викликає в людей і до чого спонукає? Які наслідки це може мати?
Щодо курсів, то зараз багато гарних матеріалів у відкритому доступі: курси на EdEra «VeryVerified», курси про медіаграмотність та інформаційну гігієну на платформі Prometheus, курси на платформі «Дія», проте найбільше я рекомендую читати літературу, а також вивчати логіку.
Усі фейки, вкиди і чутки часто мають логічні суперечності, але через те, що людині хочеться вірити в інформацію, вона не звертає увагу на порушення законів логіки.
Серед книг, які допоможуть прокачати розуміння того, як працює наш мозок, варто звернути увагу в першу чергу на «Мислення швидке. Мислення повільне» Деніела Канемана, «Сила математичного мислення» Джордана Елленберга, «Світ, сповнений демонів. Наука як свічка в пітьмі» Карла Сагана.
– Ваші прогнози на майбутнє щодо поширення чуток і методів боротьби з ними.
– Мабуть, я розчарую багатьох, але чутки побороти не вдасться. Їх все одно поширюватимуть, бо традиційно під час спілкування люди передають інформацію не повністю, деколи, самі того не бажаючи, спотворюють факти або інші люди неправильно розуміють суть сказаного. Звичайна втрата інформації під час спілкування.
Щодо цілеспрямованого запуску чуток як інструменту дезінформації, то найближчим часом буде багато чуток на тему забезпечення електроенергією, чуток про взяття/здачу певних позицій на лінії фронту, пліток про військовослужбовців і волонтерів. Тому критичне мислення та розуміння того, які емоції несе інформація, на що вона спрямована і яких фактів не вистачає, допоможе нам протистояти саме ворожим чуткам.
Світлана ПІКУЛА
Що рівняни знають про те, як виникають чутки
Редакція «Сім днів» вирішила поцікавитися, чи орієнтуються рівняни в насиченому інформаційному просторі. А саме, чи здатні відрізнити чутки від правди. Тому запропонували респондентам відповісти на такі запитання:
- Чи зустрічались останнім часом із чутками? Як думаєте, хто їх поширює?
- Наведіть, будь ласка, приклад.
- Що з ними робити?
- Що б хотіли запитати з цього приводу в експертів?
Ірина, З., 40 років
- Так. Точно, що не українці. Або несвідомі українці.
- Про грошові виплати читаю в телеграмі або вайбері.
- Не читати або читати ті канали, які можна перевірити. Написати їм, уточнить інформацію. Деколи телефоную знайомим і питаю, чи вони чули таку інформацію.
- Як блокувати чутки? Чому їх так багато? І чому корисної інформації мало від офіційних людей.? А якщо вона є, то її тяжко знайти.
Марина М., 25 років
- Останнім часом ні. Боти, які обслуговують росію.
- За останній час таких прикладів не пригадаю. А взагалі пам’ятаю, як розповсюджувалися чутки про те, що «завтра в 19.00 будуть сильні обстріли».
- Критично оцінювати інформацію за принципом скептицизму.
- Що потрібно робити, якщо бачиш, що людина вперто вірить чуткам, навіть, якщо обпеклася вже ними?
Василь Б.:
- Час від часу в мене закрадаються сумніви з приводу достовірної інформації. Я тоді шукаю підтвердження в інших джерелах. Їх розповсюдження – це робота спецслужб росії.
- Я не дивлюся взагалі російські соціальні мережі. Але коли все-таки проскакує ворожа інформація, подивився швидко і закрив. Бо знаю: то все брехня.
- Сумніваєшся, що ця інформація неправдива – не читай, не розповсюджуй.
- Експерти частіше мають доносити хитрощі ворожої пропаганди.
Сергій Я., 27 років
- Чутки, як на мене, здебільшого поширюють люди, які чули дзвін, та не знають, де він. Буває, їх навмисне запускають зацікавлені особи, щоби «прощупати» настрої людей перед прийняттям якогось рішення чи вчинення дій.
- Найсвіжіший приклад: у понеділок, 16 липня, інтернетом почали поширюватися чутки про ймовірне подорожчання газу для побутових споживачів. Щоправда, через два дні Нафтогаз спростував цю інформацію.
- Є два виходи: перевірити інформацію в надійних джерелах, або просто не звертати увагу на те, про що гомонить «базарне радіо».
- Яким чином можна якщо не уникнути, то принаймні блокувати поширення неправдивої інформації? Як перевірити, чи не приховане в чутках раціональне зерно, адже вогню без диму не буває?
Пройди тест, перевір свої знання
