Ворожа ІПСО: психологічний тиск через залякування й обман

ІПСО відрізняється від фейку масштабністю та наслідками 

Напевне, ще свіжими в пам’яті багатьох залишилися спогади про перші дні повномасштабного вторгнення. Звечора міста й села занурювалися у сліпу темряву – скрізь відмикали світло, щоб не стати мішенню для ворожих повітряних ударів.

Справжню паніку сіяли виявлені на дахах будинків мітки, які начебто служили орієнтирами для наведення ракет. Людей закликали відключати на телефонах GPS, аби не накликати біди. Проте мало хто розумів, що це було елементами спланованої ворогом спецоперації, покликаної посіяти хаос і страх. 

1. Інформація як інструмент психологічного тиску 
2. Цілі ІПСО відрізняються від цілей фейку масштабністю та наслідками 
3. Інформаційна спецоперація розпочалася задовго до великої війни
4. Мітками на дахах сіяли масову паніку
5. Страшилка породжена міфом про кадирівців
6. Розпізнати непросто, але можна
7. ІПСО зазвичай починається з чуток та пліток
8. Як захистити себе від впливу ІПСО? 
9. Що рівняни знають про ІПСО
10. Пройти тест

Зрештою, чи знають рівняни, що таке ІПСО, для чого проводять ці операції? Щоби це з’ясувати, наша редакція провела невеличке опитування. Забігаючи наперед, скажемо, що багато хто має загальну уяву про дезінформацію, проте їм бракує глибини знань. Тому ми звернулися до експерта, журналіста, фактчекера, засновника ініціативи «Без Брехні»  Олександра ГОРОХОВСЬКОГО, щоб він допоміг нам розібратися в цій темі та відповів на найактуальніші питання наших респондентів.

Інформація як інструмент психологічного тиску 

Отож що таке ІПСО і як з’явився цей термін. Абревіатура ІПСО розшифровується як інформаційна психологічна спецоперація. Як бачимо, тут у нас є інформація, тут щось пов’язане з психологією, тобто дія на стан людини, і є операція. 

– Якщо це поняття пояснити простими, доступними словами, – каже Олександр Гороховський, – то це спеціальна дія, тому що це спецоперація за допомогою інформації, яка впливає на психологічний стан людей, групи в якомусь суспільстві або цілого регіону. Тобто ми можемо сказати, що інформація виступає як інструмент, об’єкт дії – це люди, а спосіб – це психологічний тиск, психологічна дія, направлена на те, щоб змінити поведінку людей, ставлення до тих чи інших подій і явищ. Вона покликана підштовхувати до певних, наприклад, кроків непокори, невиконання певних законів тощо. 

Ми маємо під ІПСО такий потужний інструмент, який за допомогою, грубо кажучи, віртуального неосяжного, як-от інформація, впливає на наш матеріальний світ. 

Термін ІПСО в такому варіанті, як ми його зараз чуємо і знаємо, зі слів Олександра Гороховського, з’явився приблизно на початку 20-х років ХХ століття. 

– Але, як свідчить історія, – зауважує експерт, – інформаційно-психологічні спецоперації використовувалися ще, напевно, з давніх-давен, коли велися якісь війни, коли відбувалися якісь політичні інтриги тощо. Тобто немає значення, як воно колись називалося, в принципі. 

За структурою воно мало той самий сенс, який ми знаємо сьогодні. Те ж залякування, наприклад, ворога, або введення його в оману шляхом поширення якихось чуток і так далі. Все це є інформаційно-психологічною спецоперацією. І до таких інструментів, до таких дій вдавалися ще в давнину. Тим більше вже в новітній історії це стало засобом впливу, одним інструментом і політичного тиску, і військової пропаганди. Тому що дуже багато інформаційно-психологічних спецоперацій пов’язані саме з безпосередньо військовими діями або з діями, які передують війні чи якомусь конфлікту. 

Відтак можемо говорити, що сьогодні, враховуючи технічні можливості, можливості інформаційного впливу, ІПСО набула найпотужнішого рівня, якого ще не було в історії людства.

Цілі ІПСО відрізняються від цілей фейку масштабністю та наслідками 

Виходячи з тлумачення ІПСО, її ціль полягає в тому, щоб за допомогою інформаційних інструментів вплинути на психологічний стан окремих груп людей або великих груп людей для того, щоб спонукати їх до певних дій або навпаки –  не дати їм зробити ті чи інші дії. 

– Цілі ІПСО, – уточнює Олександр Гороховський, –  відрізняються від, наприклад, цілі того ж фейку або якогось елементу дезінформації та неправди масштабністю. Тобто, якщо ми говоримо, що там фейк, він, наприклад, вводить нас в оману в якійсь темі, в якомусь питанні. І він може бути частиною великої інформаційної хвилі, якою може бути ІПСО.

Тобто ІПСО відрізняється від інших способів викривлення інформації, від інших способів дії на людину масштабністю і не тільки обсягом інформації, яка поширюється через саме ІПСО, але й наслідками, які переслідує вона, коли запускається.

Інформаційна спецоперація розпочалася задовго до великої війни

Україна, на переконання Олександра Гороховського, не випадково стала мішенню для ІПСО. При цьому, на його думку, росія використовує інструменти, які були на озброєнні ще радянських спецслужб. 

– Наш ворог чітко розуміє, – аргументує експерт, – що пропаганда – це потужний, дуже сильний і дуже дієвий інструмент. ІПСО, як частина пропагандистської машини, є достатньо ефективним інструментом впливу для того, щоб змінити політичні настрої, змінити відношення до тих чи інших подій, змінити реакції людей на ті чи інші події, мотивацію цих людей. 

Тому росія ще з 2014 року почала активно застосовувати проти України ті чи інші інформаційно-психологічні спецоперації. Наприклад, одна з таких довготривалих і достатньо відомих інформаційно-психологічних спецоперацій, яку кремль запустив ще до повномасштабного вторгнення, це ІПСО про американські біолабораторії в Україні. 

– Ця історія менш відома на рубежі 2004-2005 років, коли відбулася Помаранчева революція, – продовжує Олександр Гороховський. – Тоді росія вперше вкинула це ІПСО проти України, але на загальному фоні ця історія в той період була маловідома. Але вже тоді рф запустила цей міф про те, що в Україні працюють американські біолабораторії. 

Більш потужна і більш відома ця історія стала в 2014 – 2016 роках. А, як кажуть, третє дихання, вона набула в 2018-2019 роках, коли в Україні розцвіли буйним цвітом телеканали Медведчука. І на них буквально кожного дня в тих чи інших ток-шоу, в інтерв’ю, виступах їхніх так званих експертів фігурувала ця тема. 

– Якщо візьмемо точкою відліку 2004 рік, і враховуючи, що тема американських біолабораторій активно використовує російська пропаганда до сьогодні, – веде далі експерт, – то побачимо, що все це триває 10 років. І це якраз одна з характеристик інформаційно-психологічних спецоперацій. Вони пролонговані в часі. Так, не всі спецоперації можуть проходити такий тривалий час. Деякі живуть, грубо кажучи, тиждень-два. Але, як правило, інформаційно-психологічні спецоперації розраховані на довготривалу дію. Тому що це така велика інформаційна історія, великий міф, велика легенда, яка вкидається в інформаційний простір. І вона підживлюється дрібнішими елементами, тобто фейками, певними маніпуляціями, неправдою, дезінформацією. Отож ІПСО – це довготривала така інформаційна атака.

Мітками на дахах сіяли масову паніку

Міф про американські біолабораторії в Україні – далеко не єдина відома ІПСО, до якої вдалася росія. 

– Інша трошки відрізняється в часі, але вона більш інтенсивна, – каже Олександр Гороховський. – Розрахунок на її ефективність відбувся в той самий момент, коли ми найбільше були до цього не готові. Я зараз згадую, можливо, для когось уже комічну історію з так званими мітками, орієнтирами. Кружечки, хрестики, трикутнички були намальовані на дахах, на будинках… З їх появою росія запустила через месенджери та соціальні мережі хвилю, мовляв, ці мітки означають, що об’єкт помічений для ураження ракетами, бомбами і так далі. Тобто обов’язково сюди прилетить. 

Навіть якщо хтось не бігав, не замальовував ці мітки, але реально, напевно, багато людей перелякалися. Це спонукало людей до певних дій. 

– Війна, ми і так у стресі, ми і так у шоці, не знаємо, що робити, тому що не готувалися до цього, ми звикли до мирного життя, – зауважує експерт. – І багато людей залишаються вдома, не виїжджають, бо для кожної людини психологічно її квартира, її будинок – це своєрідна фортеця. А тут ти виходиш у двір, а сусідка каже: «Дивись, у нашому будинку намалювали хрестик, позначили такою міткою». Тим часом у соцмережах писали, що це означає, що сюди прилетить наведена ракета або наведена бомба. Що людина робить? Вона розуміє, що її будинок, її квартира більше не фортеця. Вона пакує валізи, їде подалі від цього місця. 

Тобто, зі слів експерта, ця ІПСО в той момент, коли ми взагалі не були готові до подібних речей, спрацювала на емоціях страху, на емоціях паніки, на емоціях нерозуміння ситуації. І вже зараз зрозуміло, що на це був і розрахунок авторів цієї ІПСО для того, щоб посіяти отакий хаос. Для того, щоб більше людей зірвалися з міста й поїхали в евакуацію. Для того, щоб ми почали переслідувати людей, які проходили поруч, не так подивилися, сиділи на тому ж майданчику, щось там робили. 

– Це ще момент підозри, і, звичайно, це момент відволікання уваги й розпорошування сил, – розтлумачує Олександр Гороховський. –  Чому? Тому що замість того, аби дійсно протистояти реальному ворогу, який наступав, усі сили поліції, територіальної оборони та й просто люди, які могли будувати барикади, варити протитанкові їжаки, вони бігали шукали людей, що малювали ці хрестики на будинках. 

А тих людей, які це робили, як виявилось пізніше, використовували всліпу. Тобто знаходили підлітків і людей з низькою соціальною орієнтацією та за невеликі кошти, не пояснюючи, для чого це робиться, казали так: «Піди за такою-то адресою, намалюй там два хрестика та нулика й отримаєш тисячу гривень». Люди робили бездумно, не знаючи навіть, для чого це робиться. І коли їх ловили, вони казали, що хотіли заробити кошти. 

– Ну, слава Богу, що почалося роз’яснення, – каже експерт, – почали розтлумачувати, що зараз зовсім по-іншому працюють ракети, снаряди, бомби. Вони не літають по таких мітках, літають по координатах, по GPS. І десь за тижнів два фактично ця ІПСО зійшла нанівець. Але вона свою справу зробила. Вкладені в неї кошти та ресурси вона відпрацювала, тому що внесла свою «лепту» в оцей хаос, у це поширення панічних настроїв на початку війни. 

Страшилка породжена міфом про кадирівців

Олександр Гороховський навів приклад ще однієї короткострокової, але потужної ІПСО, яка була спрямована на залякування:

– Це ІПСО про «страшних кадирівців». На початку березня 22-го року раптом почали в соціальних мережах циркулювати відео, фотографії з заходу, який відбувся у Грозному. Там Кадиров зібрав своїх вояків «напруженими шеренгами». Вони були розташовані на якійсь головній площі, ці шеренги заходили за обрій, і він там промовляв «полум’яні речі», сказав, що ми зараз йдемо на Україну, йдемо на Київ… Ми тут усіх зараз побєдім. Бо йдуть там 70 тисяч чи 50 тисяч кадирівців. 

І дійство справді було таке потужне, масштабне, ми і так були налякані, що російська армія вдерлася. Тут ще ми бачимо цих бородатих, здоровенних мужиків, обвішаних зброєю, в камуфляжах, які кричать: «Аллах Акбар!», з прапорами. І їх тисячі, легіони. І ця картинка вражала своєю масштабністю і дійсно могла посіяти страх. Тим більше, що до того Росія активно розпускала чутки про те, що це там супер-пупер воїни, що вони перемагають за будь-яких умов та обставин, що їм ні по чому ніяка оборона, ніякі війська. Вони просто якісь там суперсолдати. 

Знову ж таки, всі ці меседжі народилися в самій росії. Сама російська влада залякує кадирівцями своє ж населення, малюючи з кадирівців суперсолдатів. І вони ці меседжі спробували перенести на українські реалії. Якийсь час вони спрацювали, тому що дійсно побачили цю картинку, але потім фактчекери й інші організації почали публікувати реальну кількість цих кадирівців, які могли теоретично приїхати в Україну, та ці цифри були абсолютно мізерними. 

І вже пізніше з’ясовувала й українська розвідка, й інші спецслужби, що за весь час війни в Україні побувало цих кадирівців не більше 1800-2000 людей. І це максимум, який міг режим Кадирова відправити в Україну. І то ці люди були не одномоментно в Україні. Були підрозділи, в яких налічувалося 500-600 осіб, і була певна їхня ротація. І то на перших лініях вони були фрагментально, частково, а здебільшого вони були на других лініях. 

Але на той момент, коли ми були самі в стресі й страху, показати цю картинку з страшними бородатими дядьками – це інформаційна психологічна спецоперація на залякування, на зневіру в нас з вами, що ось тут нас чекає неминуча загибель. Ось це такі найцікавіші, найяскравіші ІПСО, які відбулися за час повномасштабного вторгнення.

Розпізнати непросто, але можна

ІПСО – достатньо непросте явище, тож простій людині, як зауважує Олександр Гороховський, складно розпізнати, що це саме спецоперація: 

– Якщо говорити про поради, які можна дати пересічним українцям для того, щоб зрозуміти, що маємо справу з ІПСО, то, як правило, вона відрізняється, як я вже казав, від фейків і маніпуляцій довготривалістю. Тобто бачимо, що якась тема дуже часто, дуже довго й активно циркулює в російських пабліках, російських медіа. Ця тема, яка негативна для України, «обсмоктується» з різних сторін. То розказали такий факт, то інший, то подали отакий ракурс, то подали отаку думку. Якщо ми бачимо таку довготривалу історію, яка складається з окремих невеличких підісторій, але вони об’єднані якоюсь темою, то можна говорити, що це ІПСО.

Ця ІПСО, за словами експерта, може переформатовуватися, можуть використовуватися через якийсь час її частини. Тобто ми бачимо відлуння цих інформаційних елементів, наприклад, в інших публікаціях, заявах, вкидах і так далі. 

– Перша ознака, на мою думку, – говорить Олександр Гороховський, – це довготривалість і «опис» (опис я беру в лапки) цієї теми фейками і маніпуляціями з різних сторін, які так чи інакше підсвічують тему, що розгортається в ІПСО. Для того, щоб ми її не забули і почали її обговорювати, постити, радитись тощо. 

ІПСО, як зауважив експерт, відрізняється ще й тим, що нас, грубо кажучи, втягують у ситуацію, коли нас щось у ній чіпляє і ми починаємо про це говорити. Якщо починаємо про це говорити, то фактично даємо життя цій ІПСО. Тому що як фейк живе тільки тоді, коли його постять, переказують, так і ІПСО живе тільки тоді, коли звертають на неї увагу. Ось чому ІПСО – це довготривала історія, вона складається з цеглинок, маленьких фейків, маніпуляцій, які когось усе ж зачеплять. Якийсь фейк когось зачепив, а завтра фейк на подібну тему, який побудований за іншою структурою, зачепить когось іншого. І ця людина спочатку обговорює або перепостить і скаже: «Ой, сусіде, дивись, що ти про це думаєш?» Оце і є ознаками ІПСО, і за цими ознаками пересічні громадяни можуть її розпізнати. 

ІПСО зазвичай починається з чуток та пліток

– Технологій насправді дуже багато. Якщо ми говоримо про ті ІПСО, які поширювалися проти України за час повномасштабного вторгнення, то можна сказати, що багато з них будуються й починаються з чуток. Чуток і пліток. 

Тобто в соціальних мережах, месенджерах, закритих пабліках, групах починають циркулювати певні плітки на якусь тему. І звичайно, що це підхоплюється, обговорюється, далі на ці чутки-плітки накидається ще якийсь умовний «фактаж» і таким чином історія розростається, розростається, розростається. Це одна з технологій. 

Інша з технологій – це перебріхування реальних фактів і створення навколо цих окремих реальних фактів маніпулятивно цілого міфу, який не відповідає дійсності. Тобто придумування до нього неіснуючих фактів. Побудова на основі цих фактів певних висновків, причинно-наслідкових зв’язків тощо. 

Приклад такого ІПСО – це ті ж самі американські біолабораторії. Чому? Тому що в основі історії лежить дійсно реальний факт того, що в Україні існують лабораторії, але не біо- і не американські. Але їх діяльність фінансувалася на гроші європейської спільноти й американського міністерства охорони здоров’я, а далі міністерства оборони. 

Що це були за лабораторії? Після розпаду Радянського Союзу на території України, як і в інших країнах колишнього СРСР, залишилося дуже багато лабораторій. Вони були і воєнного характеру, і мирного, де досліджувалися певні хвороби, віруси, які мали в своїх запасах якісь шкідливі речовини, дійсно біологічні матеріали, які могли бути використані для біологічної зброї. І враховуючи те, що за цими всіма речовинами має бути контроль, має бути правильне зберігання, то західна спільнота зрозуміла, що якщо вона не допоможе Україні й іншим уже незалежним країнам, які входили до СРСР, якимось чином контролювати те, що є в цих лабораторіях, то це може бути велика шкода. 

І була розроблена ціла програма для того, щоб закрити ці лабораторії та знешкодити шкідливі речовини. Або якщо держава казала, що ми хочемо на базі цих лабораторій проводити дослідження, розробляти якісь вакцини, проводити експерименти в медичних цілях, то виділялись кошти на те, щоб підтримувати технічний стан цих лабораторій у належному стані, охорону, забезпечення належного зберігання цих небезпечних речовин. Усі ці документи про надання фінансової допомоги підписані на офіційному рівні. Наприклад, в Україні це підписували на рівні Кабінету міністрів, всі ці документи є в публічному доступі на державних ресурсах. Але російська пропаганда використала цей елемент, тобто реальний правдивий, для того, щоб створити таку легенду. Це одна з технологій поширення ІПСО. 

І ще одну технологію можна виокремити. Це насадження якоїсь історії. Приклад, кадирівців, – це з тої ж опери, просто міф про те, що вони страшні великі вояки. Була вигадана ця історія, насаджена легенда, міф. І вже її почали підкріплювати різними меседжами, невеличкими фактами, які додавали їй масштабності,  впливовості, додавали емоцій. Це ось така третя технологія.

Є дійсно інші технічні способи, але якщо ми говоримо про об’єктивну реальність пропаганди сьогодні, яка ведеться проти України, то в принципі можна зосередитись на цих трьох інструментах. 

Як захистити себе від впливу ІПСО? 

– Тут насправді достатньо все просто. Все ж таки інформаційна гігієна, інформаційна безпека є дуже важливою складовою в тому, щоб не бути втягнутими в ІПСО, щоб цю ІПСО розрізнити і виявити на певному ранньому етапі. 

Якщо ми будемо дотримуватись елементарних правил інформаційної гігієни, то зможемо убезпечити себе від втягування в ІПСО й запобігти тому, щоб не стати її поширювачами. 

Якщо говорити про елементи такого інформаційного захисту, який ми можемо використати, то, по-перше, слід звертати увагу на те, звідки інформація прийшла, тобто на джерело. Це класичний елемент, він стосується і розпізнавання, і фейків, і маніпуляцій, і ІПСО. Якщо бачимо, що ця інформація прийшла у вигляді чуток, або якихось публікацій сумнівних ресурсів, або взагалі не зрозуміло, звідки вона взялась, то вона повинна викликати «підозру». От, скажімо, ви прокинулись, про цю тему всі говорять, а ніде немає офіційних заяв, публікацій на державних ресурсах або яким можна довіряти, – це вже перший маркер того, що перед вами або фейк, або дійсно така довготривала історія. 

Другий маркер, це те, якщо якась тема довго й часто циркулює. Якщо вона триває не один день, а можливо, тиждень, то це маркер того, що перед вами ІПСО. Можливо вона зараз не така інтенсивна, можливо, завтра буде більш інтенсивна, тому що там визріють певні чинники для того, щоб її масштабувати й посилити дію. Але тривалість циркулювання тої чи іншої теми – ознака, що ви бачите ІПСО. 

Третій момент, якщо бачите подібну інформацію, а у вас є сумніви, не пишіть у соцмережах, у месенджерах, мовляв, дивіться, люди, що я знайшов – «Ось така історія. Не вірте цьому, не читайте це». Адже таким чином ви навпаки сприяєте тому, щоб люди зайшли, почитали, поширили і так далі. Ви стаєте розповсюджувачем цієї історії, навіть якщо ви маєте сумнів, що це правда. Ключовий момент  – не поширювати, не постити… Можливо, з кимось обговорити в приватній бесіді, в приватному чаті, але не поширювати цю історію на такі публічні широкі майданчики. 

І, звичайно, важливий момент, напевно, це розуміти, якщо якась інформація впливає на вас емоційно, чи все ж таки можете її оцінити з точки зору раціональності. Бувають інформації, які описують ті чи інші події, трагічні, наприклад, загибель людей, які дійсно впливають на емоції, злість або розчарування біль. Але треба розуміти, що в тій же інформації, яка нас шокує про черговий обсяг загиблих людей, є певні цифри, дані, коли це відбулося, як це відбулося, за яких обставин і так далі.

Якщо ми бачимо історію або інформацію, яка б’є по наших емоціях, а ми не можемо там знайти конкретики, то це просто тиск на емоційну складову без якогось інформування, без якогось фактажу, це знову ж таки ознака того, що перед нами ІПСО. І вона починає діяти й тиснути на наші емоції. Бо ІПСО є елементом пропаганди, сама ж ІПСО складається з фейків, маніпуляцій, дезінформації, неправди, а всі ці елементи знову ж таки, діють на нас через емоції. 

Ключовий канал входу – це наша емоція. Страх, залякування, можливо, навіть позитивна емоція, але тільки не рація. Якщо бачимо, що інформація, яка нам попалася, діє таким чином, то це може бути ознакою того, що перед вами фейк, максимум ІПСО. 

Тому, якщо будемо користуватися хоча б ось такими 3-4 елементарними правилами інформаційної гігієни, то захистимо себе від того, що попадемо під вплив ІПСО. І головне, що ми не станемо поширювачами подібних інформаційно-психологічних спецоперацій.

Світлана ПІКУЛА

Що рівняни знають про ІПСО

ІПСО є потужним інструментом маніпулювання громадською думкою. Для ефективної протидії важливо розвивати критичне мислення, медіаграмотність та поширювати лише перевірену інформацію. 

Ми поцікавилися у рівнян їхніми знаннями щодо інформаційно-психологічних спецоперацій (ІПСО). Для цього поставили їм такі питання:

1. Чи знаєте ви, що таке ІПСО?
2. Наведіть, будь ласка, приклад ІПСО.
3. Чи небезпечні ІПСО? Якщо так, то чим?
4. Чи вмієте/знаєте, як боротися/протидіяти ІПСО?
5. Що б ви хотіли запитати з цього приводу у експертів?

Влада К., 18 років

1. Приблизно.
2. Україна взимку замерзне саме через корупцію в країні.
3. Так.
4. Так. Це видно і зрозуміло. Читаю, але намагаюсь аналізувати інформацію.
5. Навіщо таку інформацію розповсюджувати, і саме українцям?

Юрій Попруга, 32 роки.

1. Так. Неправдива інформація.
2. Наприклад про Америку. В ютубі постійно з’являються сюжети, інтерв’ю або новини про Америку. Які у них питання в країні вирішуються, або проблеми. І всі вони прив’язуються до України. Хоча і половина з них не мають до нас відношення.
3. Небезпечна тим, що відволікає від важливіших питань людей. Вони починають за Америку думати більш, ніж за Україну. Небезпечна для недумаючих людей тим, що вони вірять і роблять невірні висновки.
4. Не дивитись. 
5. Як зробити так, щоб не дивитись?

Ольга Т., 53 роки 

1. Ні
2. Це інформаційно психологічна спецоперація. Наприклад, про те, що Україна замерзне взимку. Чули такі приклади? Так.
3. І що Ви думаєте з цього приводу? Чи небезпечна ця штука, якщо так, то чим? Це робиться для пригнічення психоморального стану людей, щоб вони більше панікували. Але я не розумію, для чого це? Хоча, здається, ціль – довести якомога більше людей до суїциду. Як на мене, то краще на державному рівні давати більше позитивних новин. На мій погляд, то страшніше 90-х вже не буде нічого. Тоді не було нічого взагалі, і світло також виключали, а зараз ми крута нація і маємо технічні можливості пережити будь-яку зиму.
4. Читати книги, спілкуватися з натхненними людьми. Оточення вирішує все. Якщо поряд з тобою три невдахи – ти будеш четвертим.  Але якщо поряд чотири натхненних, вмотивованих, успішних людей – то ти точно приречений бути п’ятим. Починайте читати книги.
5. Я не розумію, для чого це робиться? Можливо, про це спитала б.

Ростислав С., 82 роки

1. Недостовірна інформація, яка розповсюджується свідомо для дискредитації, створення напруженої ситуації.
2. Останнім часом не читаю ресурси, де може бути ІПСО.
3. Небезпека полягає у впливі на суспільну думку, і цей вплив може бути суттєвим.
4. Не читати підозрілі ресурси та не розповсюджувати таку інформацію.
5. Нічого.

Пройти Тест