Херсонський волонтер-десантник дядя Гріша (Григорій Янченко) у свої 77 роки, на колісному кріслі приїхав до Рівного, щоб зібрати гроші на безпілотники для українських військових.
Він розмістився на своєму кріслі біля Злата Плази де й збирає донати. Рівняни та гості міста впізнають волонтера, підходять, фотографуються, дякують за підтримку армії і, звичайно, донатять.
Дядя Гріша розповів нашому кореспонденту, що ще на початку цього року, він вирішив мандрувати по всій Україні, адже якщо залишаєшся в одному місці, то й сума донатів постійно зменшуються.
– І цих донатів не вистачає для того, щоб купляти потрібні там речі і везти до війська «на передок». – каже Григорій Миколайович, – Адже все дуже дороговартісне. І ті ж дрони, мавіки, старлінки. Тому я і вирішив мандрувати по Україні, хоча б обласними центрами. Тому що потрібно нагадувати людям про те, що наразі йде війна, і треба допомагати нашим військовим побороти цю навалу.
Волонтер розповів, що вже проїхав Закарпаття, Прикарпаття, Буковину, Галичину. Після Рівного має намір їхати на південний схід. Був він вже і в Черкасах, Полтаві, Кременчузі, Миколаєві, Херсоні.
– Планую ще відвідати Хмельницький, – запевняє дядя Гриша, – щоправда я не впевнений в цьому. Адже в мене деякі проблеми були з Хмельницьким. Тому можливо, зміню маршрут і кудись в інше місто поїду. На даний час поки планую працювати тут в Рівному до кінця тижня. А десь наприкінці місяця, збираюсь їхати до хлопців на передову – повезу допомогу.
Дядя Гриша був окупації в Херсоні 7 місяців. Із лютого по 19 вересня 2022 року. Він пригадує, що в окупованому місті продовжував збирати кошти на допомогу ЗСУ.
– Навіть були випадки, коли й окупанти донатили. Але вони просто не розуміли для чого я збираю. Були такі випадки, що місцеві бачили, що орки кидають і питали мене: «А ну Миколайович, під’їдь, розкажи нам, що це означає, що тобі орки кидають?». А я звідки знаю, для чого вони кидають? Можливо, вони думають, що я для себе збираю. Можливо, думають, що я інвалід афганської війни. Вони до афганців більш-менш лояльніше ставилися. Я не знаю, що в них було на думці, але були такі випадки.
Григорій Миколайович розповів, що він їздить всюди сам потягом або автобусом чи маршруткою.
– В кожному місці, де я тимчасово зупиняюся допомагають місцеві волонтери, або херсонці, які там живуть. – розповідає дядя Гріша.
Завдяки тому, що він намагається поселиться не далеко від місця локації де збирає донати, то як він каже «як такова допомога і не потрібна». Але не завжди так буває, що можна зупинитися поблизу, тоді волонтери або просто не байдужі люди допомагають добратися, як він каже на місце роботи, а з місця роботи до місця проживання.
– А щодо пересування з міста в місто, -уточнює волонтер, – то залазиш в потяг і їдеш. На вокзалах є зараз така служба для допомоги тим хто її потребує. Але я користуюся цим лише, щоб мені просто речі занесли в вагон, а далі я сам.
Григорій Янченко народний Герой України, почесний громадянин Херсона. Його мала батьківщина Чернігівщина, але після служби в радянській армії він переселився в Херсон. І вже там проживає понад 50 років.
– Я вже херсонець, – зазначає волонтер, – а зараз тимчасово проживаю в Запоріжжі. Я все роблю від мене залежне для допомоги нашій армії.
Читайте також: Рівнян просять підтримати проєкт «Куп’янський дрон»