Дуже багато людей під час вірусних і бактеріальних хвороб мають деяке роздвоєння особистості. Тоді є моя особистість, яка залишається грамотною, освіченою, інтелектуальною. І є мій організм: бідолашний, уражений незрозумілими вірусами, який не знає що робити. Так думає переважна більшість пацієнтів. Але насправді все є з точністю до навпаки. І якби організм умів говорити, то сказав би своєму «я»: друже, краще б ти просто не заважав.
Цікаво та доступно про віруси оприлюднив у себе на сторінці Рівненський лікар-анестезіолог Рівненської обласної дитячої лікарні Павло Сільковський
Майже від кожного пацієнта доводиться чути: «я захворів, моя імунна система на нулі, мій організм тепер беззахисний перед будь-якими мікробами!» Люди добрі! Це хто зумів внести у ваші вуха таку неправду? Під час хвороби найбільше страждає якраз моє его, а не організм. А імунітет падає в нуль лише в моїй уяві. Найчастіше в таких випадках лікаря потребує моє ого, а не органи і тканини. Якщо армія воювала з ворогами і перемогла, то вона виснажена, але не розбита. Якщо спортсмен отримав у спортзалі понаднормове навантаження, то він стомився, але не став слабшим. А додаткові стимули зроблять і спортсмена, і армію сильнішими.
Уявіть собі, що хвороба – це олімпійські ігри, на яких буде бігти ваш організм. А ви – його тренер, який спостерігатиме за бігом з трибун. Ви не повинні бігти перед ним, плутатись під ногами і заважати. Я маю довіряти йому і бути впевненим у тому, що він не зрадить і буде бігти з усіх сил. І я можу дати йому все необхідне для його боротьби.
Він дасть відчуття безсилля і це значить, що йому зараз потрібен спокій. Пити жарознижувальне і йти до роботи – це зраджувати свій організм і забирати його сили. Він різко пригальмує апетит, бо йому потрібна концентрація сили на боротьбі, а не травленні їжі. Не змушуйте себе їсти, не навантажуйте його додатково. У нього достатньо запасів, щоб обійтися без їжі поки що. Він підніме температуру, бо це спосіб боротися з вірусом доти, поки виробляться і включаться антитіла. Не спішіть збивати її до норми. Всі мікроби найкраще розвиваються в термостаті з температурою 37. Якщо підняти її вище, ріст і розвиток мікроорганізмів пригнічується. Про це знають усі мікробіологи. І він зробить це, довіртеся йому. Він включить механізм кашлю, бо таким чином дихальні шляхи звільняються від всього недоброго, що там назбиралося. Не пригнічуйте свій кашель, не заважайте йому боротися. Не думайте, що він такий розгублений і опустив руки. Може ви це зробили, але не він. Тому, навчіться прислухатися і хоча б не заважати.
Кілька речей, які можете зробити ви, щоб йому допомогти.
1. Багато пити. Чисту воду, компот, молоко, сік, навіть кока колу. Головне правило тут – не що, а скільки. Це дуже важливо при всіх вірусних захворюваннях;
2. Свіже повітря. Навколо вас дуже багато простору, де можна бути наодинці, не в натовпі, але при цьому на свіжому повітрі. Кисень – необхідна умова для успішної боротьби.
3. Рухатися. Ходити, махати руками, їздити без навантаження на велосипеді. Рух – це прекрасна профілактика пневмонії.
4. Прислухатися до свого дихання або вимірювати кисень крові, якщо є така можливість. Якщо задишки немає, якщо кисень 95 і вище, то швидше за все, ніяких антибіотиків вам не потрібно. І в лікарню теж не потрібно.
5. Набратися терпіння і чекати. Все буде добре, але не так швидко, як ви собі надумались. Консультуватися зі своїм лікарем.
Коли я приїжджаю в цивілізовану країну, то дивуюсь, наскільки тут класно все організовано. Але ця висока чіткість дій і процесів – лише жалюгідна копія організації, яка існує в моєму організмі. І якщо віра втрачається, то почитайте про будову клітини і процеси, які в ній відбуваються. І попробуйте уявити чи порахувати, скільки у вашому організмі таких клітин.