Майже пів року — без ротації, під постійними обстрілами й атаками дронів. Двоє нацгвардійців із Вараша пліч-о-пліч утримували передову позицію на одному з найскладніших напрямків фронту. Вони вижили там, де, здавалося, шансів майже не було.
Понад 160 днів на передовому рубежі під Покровськом провели нацгвардійці на псевдо Текіла та Повар. Разом із побратимом Музикантом вони зайшли на позицію втрьох, добре замаскувалися й тривалий час залишалися непомітними для ворога. Окрім спостереження та розвідки, гвардійці допомагали евакуйовувати поранених побратимів, нерідко — під мінометними обстрілами та наглядом ворожих дронів.
Згодом російські війська виявили їхнє місце перебування. Позицію почали накривати мінометами, артилерією, атакувати дронами та штурмувати піхотою. Під час одного з боїв Музикант отримав поранення і його евакуювали. Текіла й Повар залишилися удвох, а з часом шляхів для відходу вже не було.
Побут на позиції був максимально аскетичним: мінімум речей, постійні чергування, жорстка дисципліна й жодного демаскування. Поки один ніс спостереження, інший готував їжу або намагався відпочити. Воду брали з найближчого джерела, пересувалися лише в сутінках. У холоді та темряві окопу інколи рятувала окопна свічка, яка давала трохи світла й тепла. У найважчі моменти бійці молилися — це, зізнаються, додавало сил.
«Найважче — мінометні обстріли, коли укриття розбирається прямо над головою. Вижили завдяки дисципліні й чіткому виконанню наказів. На позиції головне — вода, боєкомплект, медицина і підтримка побратима», — розповідає гвардієць на псевдо Повар.
Він уклав контракт із Національною гвардією одразу після строкової служби. Каже, витримати майже пів року вдвох допомагали думки про рідних і відповідальність один за одного.
«Я знав, що колись діти спитають, що я робив, коли прийшла війна. Саме ця думка не дозволяла зламатися. Ми стояли заради своїх рідних і своєї землі», — говорить боєць.
Зв’язок із близькими був мінімальним — інколи через радіостанцію командира, яку той прикладав до телефону. За час оборони кожен із них отримав не одну контузію, а сутички з ворожою піхотою часто переходили у стрілецькі дуелі, де все залежало від навченості, швидкості та витримки.
Лише нещодавно ситуація дозволила провести ротацію. Під ворожим обстрілом до позиції прорвалися побратими, які замінили оборонців. Втомлені, але нескорені, Текіла й Повар вийшли до своїх. Нині вони відновлюють сили та готуються передавати бойовий досвід іншим військовим.
Джерело: Військова частина 3045 Національної гвардії України
Журналістка стрічки новин, працює з оперативною інформацією та висвітлює події Рівного й області. Готує перевірені новини, офіційні повідомлення та суспільно важливі матеріали. Окрім новинної роботи, створює тексти для сайту та газети, зокрема аналітичні та тематичні матеріали.