Пересопниця сьогодні відома кожному українцеві як місце, де народилося Пересопницьке Євангеліє – символ державності й пам’ятка мови XVI століття. Але наприкінці XIX – на початку XX століття ця історія могла залишитися лише рядком у підручнику, а саме село – загубитися серед сотень інших. Пересопницю буквально витягнув із забуття один чоловік – барон Федір Штейнгель.
Барон Штейнгель не просто цікавився минулим. Він фінансував і особисто брав участь в археологічних розкопках на території Пересопниці. Завдяки його зусиллям було досліджено давньоруське городище – колишню столицю удільного Пересопницького князівства. Археологи виявили залишки храмів, оборонних споруд, а також численні артефакти побуту, зброї та прикрас. Частина знахідок поповнила музейну колекцію, яку збирав сам барон.
Окрема заслуга Федора Штейнгеля – популяризація знань про Пересопницьке Євангеліє. Він збирав відомості про історію створення книги, написаної саме в Пересопницькому монастирі, і дбав про збереження пам’яті про місце її народження. Для нього це була не просто реліквія, а важливий доказ глибини української культури й мови.
Діяльність барона фактично зробила Пересопницю науковим осередком свого часу. Він залучав до роботи провідних учених, зокрема історика й археолога Миколу Біляшівського. Саме завдяки цій співпраці маленьке село стало важливою точкою на історичній мапі України.
Цікавий факт: після революційних подій 1917-1920 років більшість знахідок барона Штейнгеля з Пересопниці опинилися в музеях Кракова та інших міст. Частина артефактів, на жаль, була втрачена. Проте детальні звіти й описи барона досі залишаються фундаментом для сучасних істориків і дослідників.
Лілія ШЕХТЕР
