Мова про селеру – цінну лікарську рослину, справді цілющий овоч, який чомусь наші городники чи то забули, чи, може, мало про нього знають.
Селера є листкова і коренева. Ця культура приваблює приємним запахом, що зумовлений вмістом ефірної олії. Селеру не назвеш коморою вітамінів, зате у ній (особливо в коренях) високий вміст нікотинової та пантотенової кислот. А флавоноїди, виявлені в цій рослині, зміцнюють капіляри. Їм властива протизапальна та жовчогінна дія. Містить вона також фосфор, калій, речовини, які зміцнюють імунну систему.
Відомо, що стебла й листя селери збуджують апетит, поліпшують травлення, зміцнюють нервову систему. Ця рослина антиалергічна, має легку послаблюючу, антисептичну дію. А ще селера стимулює загальний тонус організму, підвищує фізичну та розумову працездатність.
Настій селери корисно вживати людям із хворими нирками, а також від подагри і ревматизму, алергічної кропивниці, лишаїв. Настій готують так: 40 г кореня залити літром холодної води, настояти протягом 8 годин, пити по півсклянки кілька разів на день.
Селера гамує біль. Треба вичавити з листя і стебел півсклянки соку, додати стільки ж оцту, дрібку солі, все перемішати. Змочену в цій рідині серветку прикладають до гнійників, місць, де є запальні процеси.
Сік селери – це джерело сили та енергії. Його добре комбінувати з іншими овочевими та фруктовими соками. Можна додавати цю культуру до страв, готувати з неї салати. Єдиний «недолік» селери в тому, що посіяне насіння довго сходить. Кореневу селеру доводиться вирощувати з розсади. Рослина трохи примхлива, але вартна.
Василь СОПРОНЮК