На фронті військові смакують борщем, який у сушеному вигляді виготовляє волонтерка з Рівненщини.
Український борщ зігріває хоробрі серця воїнів та додає їм наснаги до перемоги.
Так вважає Марія Ярославська. За освітою вона – логопед, займається з дітками з особливими потребами. А у вільний час нарізає, сушить і фасує у пакети потрібні інгредієнти, щоб військові змогли відчути домашнє тепло на фронті. Для цього достатньо залити суміш окропом. Сьогодні у її меню налічується 5 перших сухих страв: борщ, грибний суп із гречкою, суп із макаронами, суп зі шпинатом та кус-кусом, суп харчо з рисом та томатами. До кожного додає тепер і сушене м’ясо або ковбаски.
Коли почала усім цим займатися, точно вже і не пам’ятає. Але основним стимулом було велике бажання стати корисною.
«Для мене було тяжко, що люди йдуть воювати, мої рідні дядьки воюють, а я нічого зробити не можу. Я не могла просто перерахувати гроші, бо здавалося, що це завжди встигну зробити. Тож із першого дня думала, чим можу зайнятися. І якось одного ранку, коли прокинулася, сказала чоловіку, що буду готувати сухі борщі. Він спочатку здивувався, це я прочитала у його погляді, але вже увечері придбав для мене сушарку і приніс її додому», – розповідає Марія
Відтоді звичайні ваги та куплена чоловіком сушарка стали зброєю Марії. Спочатку не знала, з чого почати, шукала рецепти в інтернеті, але потрібного не знайшла. Тож звернулася за допомогою до друга, який за освітою є кухарем-технологом. Тоді він вже був у складі ЗСУ. Олекса допоміг скласти рецептуру першого сухого українського борщу.
У Фейсбуці публікувала, у чому є потреба. І відгукнулися небайдужі: друзі ,колеги та мами діток із особливими потребами, з якими працює Марія. Особливі мами, самі перебуваючи у складних життєвих обставинах, не покладаючи рук, – працюють для перемоги. Хтось приносив продукти, прянощі, а інші сушили овочі. Подруга волонтерки дізналася, що нарізати слайси потрібної товщини вручну – важко, то ж принесла свій кухонний комбайн. Також мама чоловіка подарувала вакуматор – і пакування стало надійнішим, а термін придатності збільшився. Так сформувався цілий батальйон жінок, які здебільшого уночі робили усе, щоб якнайшвидше передати хлопцям рідний сухий український борщ.
Правильна рецептура була підібрана не з першого разу. Та все ж через помилки і поради знайомого військового кухаря виявили формулу ідеального смаку. Знайшли волонтерів, які взялися передавати пакети з сухим борщем, тож військовим залишалося тільки розвести суміш у 3 літрах води, за бажанням вкинути картоплю, бо її нереально висушити, та м’ясо – і у них виходив справжній, наваристий український борщ.
Далі придумували нові рецепти, вже з додаванням м’яса. Як зазначає Марія, коли все закінчиться, мабуть, доведеться створити свій завод. І разом із батальйоном жінок продовжувати відкривати вже для цивільних людей нові смаки сухих перших страв.
На сьогодні військові отримали тисячі пакетів із сухим борщем та супами від рівненських волонтерів. Серед них – друзі, рідні та близькі Марії. Минулого місяця на передову поїхало більше 200 пакетів. Найголовніше для Марії – це те, що їх супи споживають військові в польових умовах, де неможливо розводити вогонь. Кажуть, що це зручно та швидко.
«Нещодавно мій дядько надсилав фотографії з підписом: «Варю». І мені було надзвичайно приємно. Також військові діляться сухими першими стравами з людьми, які залишилися проживати на прифронтових територіях, і у них немає що їсти. Намагаюся у передачі для наших бійців більше пакувати сухий український борщ, бо це те, що точно зробить їх ситими. А разом з тим, зігріє їх серце, адже там українське дуже цінується», – зазначила Марія.
Жінка каже, що разом із дівчатами хотіли б робити більше. Але чого не вистачає, то це іноді часу та продуктів.
Читайте також: Броньовані «швидкі» для рятування українців передали з Люксембурга