Іграшки з тактильного матеріалу, пошиття яких згодом стало її дозвіллям, майстриня з Донеччини Тетяна Олейнікова вперше побачили в Рівному, коли в 2014 році через війну виїхала з рідного міста.
Вдруге ставши переселенкою, жінка своє хобі вирішила спрямувати на підтримку ЗСУ. Нині вона шиє іграшки, які символізують і наближають Перемогу.
Через сім років знову переїхала у Рівне
Тетяна ОЛЕЙНІКОВА з Горлівки Донецької області, як вона каже, – двічі переселенка. Першого разу переселилася до Рівного у 2014 році, коли на сході розпочалася війна. Однак уже в 2015-му, оскільки в чоловіка робота пов’язана із шахтобудівництвом, знову переїхали на Донбас. Осіли в Покровську. Там винаймали житло. Тетяна Миколаївна шість років працювала у дитячому садочку. А на другий день після повномасштабного вторгнення росії в Україну подружжя знову вирушило в дорогу. Щоправда, доїхавши до Дніпра, повернулися в Покровськ.
– До нас у дитсадочок, де я працювала, привозили біженців, – каже Тетяна Миколаївна. – Ми їх поселяли, налагоджували їхній побут. А коли почали вивозили людей евакуаційними потягами, жінка вирішила їхати в Рівне до родичів. Узяла з собою лише наплічник, в який поскладала все найнеобхідніше. Не забула про ножиці, бо подумала, що в Рівному допомагатиме волонтерам плести маскувальні сітки.
– До Рівного цього разу приїхала 7 березня 2022 року, – розповідає Тетяна Миколаївна. – Два тижні минули в суцільній невизначеності: куди йти, що робити, як буде далі? Зрештою, тоді більшість (якщо не всі) перебували у стресі – відчувалася розгубленість і стривоженість. А в кінці березня натрапила у Фейсбуку на оголошення: потрібні волонтери для роботи з дітками у прихистках для переселенців. От туди я й подалася. Там познайомилася з Олею ІГНАТЬЄВОЮ та іншими дівчатами з Громадської організації «Спілка жінок Рівненщини», яка активно займалася волонтерством. Разом з нею щодня ходили по гуртожитках – місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, де займалися дітками.
Це, зі слів Тетяни Олейнікової, врятувало її від депресії. Мовляв, ніколи було віддаватися сумним думкам і негативним емоціям. Бо з обіду до вечора «вовтузилася» з малечею. А от дітям, як згадує переселенка, на перших порах дуже важко було. Особливо російськомовним. Налякані, вони замикалися в собі. Тому Тетяні Миколаївні доводилося переходити на російську. Це налаштовувало дітей до неї, викликало довіру. Так створювався контакт. Діти з нетерпінням чекали на прихід Ольги Ігнатьєвої та Тетяни Олейнікової, котрі впродовж 4,5 місяців проводили з ними за розписаним графіком заняття.
У нагоді стало хобі жінки
Далі дороги рівнянки і горлівчанки на якийсь час розійшлися. Ольга Ігнатьєва взялася за реалізацію започаткованого ГО «Жіноча взаємоДія» грантового проєкту, а Тетяна Олейнікова почала шукати роботу. Втім новоспечені подруги продовжили підтримувати тісний контакт. Тетяна Миколаївна, працевлаштувавшись у дитсадочок, не раз на прохання Ольги Володимирівни чи когось із активісток ГО «Спілка жінок Рівненщини» проводила для діток майстер-класи з виготовлення іграшок.
– Бо коли ще працювала з Олею, – каже горлівчанка, – показала їй свої роботи. – Я шию іграшки і мішки для розвитку сенсорної сфери. Таке хобі з’явилося в мене у 2015 році, коли в Покровську десь із пів року не могла ніде працевлаштуватися. Чоловік – на роботі, а ти сидиш у чотирьох стінах одна, не маючи ні друзів, ні знайомих. От і почала майструвати іграшки. Спершу шила для себе, потім для рідних і знайомих.
До речі, вперше іграшки – хейдмет та етцельці тільди, пошиті з тактильного полотна, жінка побачила у 2014-му в кіоску у Рівному. Перший виріб, як зізналася Тетяна Миколаївна, не дуже вдався, але він їй сподобався. Тому почала вдосконалювати свої навики: дечого вчилася в інтернеті, до чогось сама додумувалася. Спершу малювала іграшку, потім розмірковувала, які матеріали для пошиття використати. Виходило дедалі краще й краще. А потім хобі жінки знадобилося, коли вона працювала у дитсадку в Покровську.
– Згодом мені з Покровська переслали деякі речі, що там залишилися, – продовжує Тетяна Миколаївна. – З ними й тактильні іграшки. Деякі з них у мене купили дівчата зі Спілки жінок, які працюють з дітьми. Для мене це було фінансовою підтримкою, а для них – хороший інструмент для роботи. Адже тактильні іграшки дуже хороші для дрібної моторики, яка розвиває мислення, пам’ять, мову.
У співпраці зародилися авторські роботи
З часом Тетяна Олейнікова з Ольгою Ігнатьєвою почали придумувати авторські роботи. Так з’явився кубик з емоційної підтримки, який назвали Кубиком емоцій. Потім – Дерево емоцій, Сфера-піца, іграшковий театр, планшетки, які використовуються для вивчення букв, тактильний їжачок.
– Крім того виготовили ігрові планшети на теми вивчення космосу і Правил дорожнього руху, – додає Ольга Володимирівна. – А ще Таня допомогла зробити для фінансової абетки мішечки з грошима. Тобто все те, що використовуємо на інтерактивних заняттях з дітками. А зараз Таня виготовляє іграшки Перемоги.
Тут – коник, який асоціюємо зі щасливим дитинством, сердечко – з перемогою, Котики – наші захисники, пес Патрончик, янголятка, голуб миру… Ми виготовляємо їх на заняттях груп самодопомоги. А на перспективу плануємо ці іграшки продавати, а кошти спрямовувати для потреб ЗСУ.
Почала волонтерити з перших днів війни
Це не єдиний, спрямований на підтримку внутрішньо переміщених осіб проєкт, який втілює в життя засновниця Академії фінансової грамотності, бізнес-тренерка Ольга ІГНАТЬЄВА. Перший, який реалізовувала ГО «Жіноча взаємоДія», передбачав психоемоційну підтримку людей, котрі зазнали впливу війни, уже завершили. До слова, Тетяна Олейнікова тоді ж пройшла курс підготовки фасилітаторки по роботі з групами самодопомоги. А взагалі Ольга Володимирівна допомагає переселенцям фактично з перших днів великої війни.
– Щойно почалося повномасштабне вторгнення росії, на нашому дачному масиві «Західний» був створений волонтерський пункт, – розповідає бізнес-тренерка. – Там збирали все, що необхідно було для військових, і передавали на фронт. Паралельно плели сітки. А ще займалися з дітками, бо тоді до Рівного приїхало багато переселенців з дітьми здебільшого з Київської та Харківської областей. Діти до школи не ходили, теж переживали стрес. Почали проводити з ними щотижневі заняття за ігровою програмою, організовувати різні майстер-класи. Були дні, коли приходило до пів сотні діток.
На волонтерських засадах Ольга Ігнатьєва працювала з дітьми (як з місцевими, так і приїжджими) з березня до червня. А потім взялася за реалізацію підтриманого ЮНІСЕФ проєкту.
– У рамках цього проєкту, який націлений на психоемоційну підтримку, охопили понад 3,5 тисячі дітей, серед яких 60 відсотків – з числа внутрішньо переміщених осіб, – продовжує Ольга Володимирівна. – У безпечному місці проводили для них майстер-класи і навчальні заняття. Головним завданням було відволікти їх від війни, дати можливість просто погратися. Не всі мали таку можливість. Як розповідав один із тат, його дитина весь час знаходилася в однокімнатній квартирі, де проживало дві сім’ї. У малої навіть не було іграшки, якою могла б погратися.
Найбільша цінність проєкту, зі слів Ольги Ігнатьєвої, полягала в тому, що діти знаходили собі друзів. Особливо ті, які не мали ні братиків, ні сестричок. А на заняттях у них з’явилася можливість не лише чогось навчитися, а й поспілкуватися і розважитися.
– Таким чином відбувалася інтеграція діток, – підсумовує бізнес-тренерка. – Найбільший позитив був у тому, що вони із задоволенням приходили на заняття. Батьки дуже шкодували, що цей проєкт уже закінчився.
Вчорашні учениці стали вчителями
Натомість Ольга Ігнатьєва почала шукати нові можливості далі допомагати внутрішньо переміщеним особам. Так, з’явився новий проєкт з психоемоційної самопідтримки. Водночас з дітьми проводилися такі заняття, як, скажімо, «Кібербезпека для супергероїв», практикуми зі створення ігор та окремо – для створення персонажів для ігор за допомогою 3D-принтера.
Водночас Ольга Ігнатьєва працювала тренеркою з фінансової грамотності у проєкті, який реалізовувала «Жіноча взаємоДія». По закінченні навчань, до яких долучилося 15 жінок, більшість з них почала працювати з дітками. А Анастасія ГОРБЕНКО ще й грантову підтримку отримала. Приїхала Анастасія з Миколаєва у Рівне через Нідерланди
Крім того Ольга Ігнатьєва провела навчання тренерів з навчальної методики «Профорієнтир», а також у школі тренерів з ігропрактики. Зараз чимало її випускниць застосовують набуті знання під час проведення з дітьми фінансових ігор.
Нові проєкти – нові завдання
Нині Ольга Ігнатьєва керує навчальним проєктом, який втілює Спілка жінок Рівненщини, «Навички ІТ для підвищення фінансового добробуту та працевлаштування». Ми розглянули перспективи, можливості, навички, вивчення програм для роботи в онлайн (Zoom, Google meet, Telegram)», – розповідає Ольга Ігнатьєва. Далі учасниці розглянуть тему: «Проєктна діяльність, грантові можливості для фізичних осіб, підприємців та громадських організацій».
– Основне завдання, – каже Ольга Володимирівна, – допомогти людям поліпшити свій добробут або працевлаштуватися. На заняттях розглядаємо перспективи, можливості, навички, вивчення програм для роботи в онлайн (Zoom, Google meet, Telegram). Вчимо їх, як вони можуть використовувати соціальні мережі, які знання їм треба опанувати, щоб вони знайшли роботу або підвищили свій добробут. Далі учасниці розглянуть тему: «Проєктна діяльність, грантові можливості для фізичних осіб, підприємців та громадських організацій». У нас є групові заняття і курс індивідуальних зустрічей, під час яких надаємо консультації з написання резюме, пошуку роботи, відкриття власного бізнесу. Зараз відкритий набір, отож до навчання можуть долучитися всі охочі.
У рамках іншого проєкту Спілки жінок Рівненщини, що націлений на психоемоційну підтримку та групи самодопомоги, щодня проводяться тематичні заняття.
Амбасадором фінансової грамотності Фонду гарантування вкладів стала тренерка з Рівного
Тут переселенці займаються у групах «Шлях до себе», «Профорієнтир для підлітків», «Мій спокій через хендмейт» (шиють іграшки), «Клуб ігропрактиків», «Цінність у мені», «Клуб фінансових ігор для підлітків». До речі, дочка Ольги Ігнатьєвої – Світлана, яка пройшла навчання на курсах фасилітаторів, веде групу для підлітків за методикою «Рівний рівному». А Тетяна Олейнікова курирує групу «Цінність у мені».
Діяльність Спілки жінок Рівненщини
Діяльність Спілки жінок Рівненщини, зі слів Ольги Володимирівни, спрямована за двома напрямами: психоемоційна підтримка і неформальна освіта для здобуття тих навичок, які допомогли б адаптуватися в сучасних умовах.
– Ці напрями універсальні, – веде вона далі. – Якщо раніше людям треба було допомагати, щоб вони просто оговталися від стресу, то зараз мають навчитися жити з цим стресом. І друге. Внутрішньо переміщені особи повинні адаптуватися до тих умов, в яких вони опинилися. Це означає, що мусять знайти роботу або відкрити свій бізнес, отримувати гроші на прожиття, не розраховуючи на державні виплати. Іншими словами, жити повноцінно. Найбільша проблема, з якою стикаємося, полягає в тому, що люди не можуть відпустити ситуацію, яка склалася, і розпочати жити на повну. У них уповільнений ритм життя – вони чекають, коли все це закінчиться і настане те, що було. В цьому їм потрібна найбільша допомога.
Василь ГЕРУС
Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю редакції «Сім днів» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
Читайте також: Проєкт «єРобота» допоміг стоматологині з Рівненщини здійснити мрію
- На Рівненщині збудують сталевий «міні-Бахмут»
На західній Україні з’являться нові проєкти відновлення житла та соціальної інфраструктури: «Міні-Бахмут» у селищі Гоща та містечко для переселенців площею 120 га у Тростянці. Ці проєкти були розроблені за концепцією Метінвесту «Сталева мрія». Їх представили на п’ятій міжнародній конференції «Відбудова…