Від фейків до паніки: як не стати жертвою дезінформації

У сучасному інформаційному світі дедалі більшого масштабу набувають різного роду загрози, які надходять від стрімкого поширення через інтернет-ресурси та соціальні мережі неправдивої інформації.

Свіжим прикладом може служити запущений зловмисниками фейк про те, що українці почали отримувати квитанції на оплату Єдиного телемарафону. А для переконливості опублікували комунальну платіжку (зокрема, для мешканців нашого регіону) від Рівненської обласної енергопостачальної компанії (РОЕК). Сенсаційна «новина» миттєво збурила суспільство, викликавши в багатьох гнів і роздратування.

1. Якщо поширюється неправда, то це комусь треба
2. Спектр наслідків: від стресу до викривлення реальності
3. До традиційних додалися сучасні платформи поширення фейків
4. Не вірте інформації «на слово»
5. Декілька практичних порад для громадян від Богдана Юськіва
6. Інструменти аналізу та протидії повинні постійно вдосконалюватися
7. «Коли рф залякує, звинувачує, вона готується до агресії та ескалації»
8. Що рівняни знають про дезінформацію
9. Пройди тест, перевір свої знання

Насправді ж поширена інформація, як з’ясувалося, не відповідає дійсності, а квитанцію відредаговано у фоторедакторі. Спростувати цей вкид жителям Рівненщини виявилося нескладно – достатньо було лише взяти свої квитанції та побачити, що в них ніде не вказано про оплату Єдиного марафону. А ось у деяких мешканців інших областей ця дезінформація викликала негативні емоції, які вони вилили в соцмережах. 

Зрештою, з огляду на проведене редакцією опитування, рівняни мають поняття про фейки. Більше того, люди розуміють, що треба просто уникати «токсичної», тобто неправдивої інформації, яка вводить суспільство в оману й піднімає градус соціальної напруги. Дехто відрізняє брехню від правди, покладаючись на власну інтуїцію. Інші ж відмовляються від споживання підозрілого контенту. Разом з тим наше дослідження показало, що в суспільства є запит на те, щоб була відповідна інтернет-платформа, де можна перевірити інформацію або де б повідомляли, що ця поширена новина – фейк.

Щоб допомогти нашим читачам навчитися вміліше розпізнавати дезінформацію, убезпечити себе від усіляких маніпуляцій і не стати жертвою пройдисвітів, редакція газети звернулася за вичерпною інформацією до компетентного фахівця в цій сфері – доктора політичних наук, професора кафедри економіки та управління бізнесом, професора кафедри політичних наук Рівненського державного гуманітарного університету Богдана ЮСЬКІВА.

Якщо поширюється неправда, то це комусь треба

– Богдане Миколайовичу, спершу з’ясуймо: що таке дезінформація і чим вона відрізняється від неправдивої інформації?

– Неправдива інформація – це інформація про щось або когось, яка не відповідає дійсності. Науковці розрізняють два різновиди неправдивої інформації, англомовні дослідники використовують два спеціальні терміни – disinformation та misinformation. Ці два поняття тісно пов’язані між собою, але мають різні характеристики та цілі. 

Дезінформація є свідомо поширюваною неправдивою інформацією з метою маніпуляції. Мізінформація (misinformation), неправдива інформація, може виникати через помилки, неперевірені дані або непорозуміння. Тобто, дезінформація є підкатегорією неправдивої інформації з чітко визначеною маніпулятивною метою.

Часто з дезінформацією ототожнюють пропаганду. Проте це не одне і те ж. Якщо дезінформація завжди є навмисно неправдивою інформацією, то пропаганда може використовувати і правдиву інформацію, але завжди її метою є вплив на переконання та поведінку людей. Пропаганда може бути частиною дезінформаційної кампанії, але може використовуватися і без навмисної брехні, наприклад, підкреслюючи певні факти та замовчуючи інші для створення бажаного враження. 

– Які основні цілі переслідує дезінформація?

– Ті, хто створює дезінформацію, мають різноманітні цілі та мотивації, які залежать від конкретного контексту. Основні з них включають: політичний вплив для отримання або збереження влади, соціальний вплив для зміни норм або виклику нестабільності, економічний прибуток через маніпулювання ринками або привернення уваги до продуктів, ідеологічний вплив для поширення певних переконань, психологічний вплив для створення паніки або страху, а також військові цілі для дезорієнтації противника.

Крім того, дезінформація може бути створена для особистої вигоди чи розваги, зокрема для здобуття популярності або задоволення від маніпуляції людьми. 

Ось кілька прикладів неправдивих новин, які розповсюджувалися в Україні в різні періоди. Вони демонструють, як фейки можуть використовуватися для маніпуляції громадською думкою, створення паніки або дестабілізації ситуації в країні.

Фейкові повідомлення про обстріли: У 2014 році під час конфлікту на сході України поширювалися неправдиві повідомлення про обстріли з обох сторін, що часто використовувалося для пропаганди та ескалації конфлікту. Наприклад, були повідомлення про обстріли житлових районів, які згодом виявилися неправдивими або перебільшеними.

Неправдива інформація про захоплення влади: Під час і після Євромайдану в 2013-2014 роках поширювалися фейки про те, що владу в Україні захопили радикальні націоналісти або навіть фашисти. Ці фейки мали на меті дискредитувати рух Євромайдану та новий уряд України.

Фейки про пандемію COVID-19: Під час пандемії COVID-19 в Україні, як і в усьому світі, поширювалася велика кількість неправдивої інформації. Наприклад, були фейки про те, що вірус був штучно створений або що вакцинація є небезпечною і спричиняє серйозні побічні ефекти.

Фейкові повідомлення про зраду і шпигунство: В Україні періодично з’являлися фейки про те, що відомі політики, журналісти або громадські діячі є шпигунами або зрадниками, які працюють на іноземні розвідки. Такі новини часто мали на меті дискредитувати конкретних осіб і викликати недовіру до них. 

Спектр наслідків: від стресу до викривлення реальності

– Наскільки дезінформація може вплинути на соціальну та політичну стабільність?

– Дезінформація має широкий спектр негативних наслідків для суспільства, впливаючи на різні сфери життя. Крім соціальних і політичних, дезінформація має й економічні наслідки. 

Культурні наслідки – спотворювання історії та зниження рівня освіченості, тоді як психологічно дезінформація може викликати стрес і тривожність, змінюючи сприйняття реальності. 

Дезінформація під час президентських виборів у США (2020 р.) і під час кампанії за брекзит (вихід Великої Британії з ЄС) мала серйозні наслідки для суспільства.

Під час президентських виборів у США (2020 р.) фейкові новини щодо нелегітимності президентських виборів призвели до насильницького штурму Капітолію прихильниками Дональда Трампа 6 січня 2021 р. і посилили політичну поляризацію в суспільстві. Учасники протестів захопили будівлю, що призвело до загибелі п’яти людей і змусило членів Конгресу США тимчасово евакуюватися, однак зрештою не завадило сертифікації результатів виборів.

Під час кампанії за брекзит у Великій Британії було багато дезінформації про економічні та соціальні наслідки виходу з ЄС. Референдум про перебування Сполученого Королівства в Європейському Союзі, який було проведено 23 червня 2016 року, став визначальним моментом не лише британської, але й світової політики. Брекзит став символом посилення тенденцій популізму, а також імовірного втручання росії у внутрішні справи Великої Британії. Голосування призвело до розколу всередині країни: в Англії проголосували переважно за вихід з ЄС, а в Уельсі, Шотландії та Північній Ірландії – переважно проти. 

До традиційних додалися сучасні платформи поширення фейків

– Які платформи найчастіше використовуються для поширення дезінформації?

– Сучасні платформи поширення дезінформації є різноманітними й охоплюють як традиційні, так і нові медіа. Основні з них включають:

• соціальні мережі. Публікація фейкових новин, використання ботів і тролів для поширення дезінформації, вірусні пости й відео, які швидко набирають популярність і розповсюджуються через репости і лайки.
• YouTube використовується для поширення відео з теоріями змови, неправдивою інформацією. Створюються каналИ, що просувають конспірологічні теорії.
• месенджери, де складніше відстежити та спростувати неправдиву інформацію. Тут дезінформація поширюється через приватні або групові чати. Наприклад: ланцюгові повідомлення з фейковими попередженнями про небезпеку або неправдиві рекомендації щодо здоров’я.
• блоги та особисті веб-сайти, на яких розміщують статті, що містять дезінформацію з використанням SEO для підвищення видимості в пошукових системах. 
• форуми та онлайн-спільноти, де обговорюють теорії змови або дезінформацію про наукові дослідження.
• фішингові сайти та спам. Сайти, що імітують новинні ресурси або офіційні сторінки організацій, поширюють фейкові новини.

Не можна оминути й традиційні медіа:

• телебачення і радіо. Поширення дезінформації через новинні випуски, інтерв’ю та програми. Пропагандистські канали поширюють неправдиву інформацію з метою впливу на громадську думку.
• газети та журнали: Публікація фейкових новин і статей, спотворення фактів.

Не вірте інформації «на слово»

– Чи можливо звичайним громадянам захиститися від дезінформації? Як це зробити?

– Захист від дезінформації вимагає поєднання обережності, критичного мислення та використання надійних інструментів для перевірки фактів. 

Якщо ви бачите підозрілу інформацію в соціальних мережах, перевірте її перед тим, як поділитися. 

• Розвивайте критичне мислення. Завжди підходьте критично до будь-якої інформації, навіть якщо вона підтверджує ваші переконання.
• Запитуйте «Чому?». Кожного разу, коли ви зустрічаєте новину, задавайте собі питання: чому вона була опублікована, хто її автор і яка може бути мета?
• Не довіряйте на слово. Перевіряйте інформацію, навіть якщо вона надходить від знайомих або здавалася б з надійних джерел. 

Повідомляйте про дезінформацію адміністраторам платформи.

Декілька практичних порад для громадян від Богдана Юськіва:

• Емоційна реакція: Звертайте увагу на свою реакцію. Дезінформація часто спрямована на викликання сильної емоційної реакції. Якщо ви відчуваєте сильні емоції при читанні новини, зробіть паузу та перевірте її правдивість.
• Перевіряйте джерело. Віддавайте перевагу відомим і надійним новинним джерелам. Уникайте сайтів з підозрілими URL-адресами або доменами, такими як «.info» або «.xyz».
• Авторство. Перевіряйте, чи вказано автора статті. Відомі журналісти та автори часто мають інформацію про себе в інтернеті.
• Аналізуйте заголовок. Обережно ставтеся до сенсаційних заголовків, що викликають сильні емоції або шок. Перевіряйте, чи відповідає заголовок змісту статті. Часто заголовок може бути маніпулятивним.
• Перевіряйте факти. Шукайте підтвердження інформації в інших надійних джерелах. Якщо новина правдива, про неї, скоріше за все, повідомляють кілька відомих медіа.
• Звертайте увагу на дату публікації статті. Дезінформація часто поширюється як новина, хоча насправді це стара інформація.
• Аналізуйте зміст. Довіряйте новинам з конкретними деталями: імена, дати, місця подій. Загальні твердження без деталей можуть бути ознакою дезінформації.
• Перевіряйте зображення та відео. Оцінюйте якість зображень і відео. Погана якість або вигляд редагування можуть бути ознаками підробки. Використовуйте зворотний пошук зображень для виявлення можливих маніпуляцій (наприклад, через Google Images (images.google.com) та TinEye (tineye.com), щоб дізнатися, чи використовувалося це зображення раніше і в якому контексті. 

Якщо ви самі не можете визначити факт це чи фейк, то використовуйте платформи фактчекінгу. Користуйтеся сайтами та сервісами, що займаються перевіркою фактів, наприклад, такі як Snopes, FactCheck.org, PolitiFact, для перевірки інформації.

Водночас в Україні працюють такі платформи, як Центр протидії дезінфомації та Центр стратегічних комунікацій – урядові ресурси, що регулярно спростовують дезінформацію. Некомерційні організації, що займаються перевіркою новинних повідомлень StopFake (stopfake.org), VoxCheck, НотаЄнота.

Крім того, функціонує калькулятор фейків https://www.kmu.gov.ua/news/ukraintsi-zmozhut-lehko-vidrizniaty-feiky-vid-pravdyvykh-novyn-zavdiaky-kalkuliatoru-feikiv.

І навчайтеся самостійно. Пройдіть курси або прочитайте матеріали з медіаграмотності, щоб навчитися розпізнавати дезінформацію.

Критичне мислення та регулярне використання надійних інструментів для перевірки фактів є ключовими елементами в боротьбі з дезінформацією. Навчившись, допомагайте іншим розпізнавати дезінформацію, ділячись перевіреними фактами та ресурсами.

Інструменти аналізу та протидії повинні постійно вдосконалюватися

– Ваші прогнози на майбутнє щодо розвитку технологій, які можуть допомогти в боротьбі з дезінформацією?

– У боротьбі з дезінформацією нові технології можуть відігравати значну роль, надаючи інструменти для виявлення, аналізу та протидії неправдивій інформації. Ось деякі з них:

Штучний інтелект і машинне навчання

Алгоритми виявлення фейків: розробка алгоритмів, які автоматично аналізують текст, зображення та відео для виявлення ознак дезінформації, таких як неправдиві факти, маніпулятивний контент чи монтаж.

Аналіз соціальних мереж: використання алгоритмів для моніторингу соціальних мереж на предмет швидкого поширення вірусних дезінформаційних кампаній.

Blockchain технології

Підтвердження джерел: використання blockchain для створення цифрових підписів і підтверджень автентичності джерел інформації.

Перевірка правдивості інформації: використання blockchain для створення систем, які дозволяють користувачам перевіряти правдивість інформації, особливо важливо у сферах фінансів і медіа.

Розширена реальність (Augmented Reality, AR)

Покращена інформаційна доступність: використання AR для накладання відомостей про джерела інформації або фактів на реальний світ, що дозволяє користувачам отримувати додаткову перевірену інформацію.

Аналіз Big Data

Аналіз поведінки користувачів: використання великих обсягів даних для аналізу психологічних і соціальних характеристик користувачів для виявлення підозрілих активностей і маніпуляцій.

Краудсорсинг  і соціальна демократія

Платформи для спільного контролю: розвиток платформ, що дозволяють користувачам спільно аналізувати та підтверджувати достовірність інформації через краудсорсинг.

«Коли рф залякує, звинувачує, вона готується до агресії та ескалації»

– Богдане Миколайовичу, якими саме дослідженнями у сфері дезінформації займаєтеся?

– Мої наукові інтереси не пов’язані безпосередньо з ідентифікацією та спростуванням фейкових новин. Цим займаються численні фактчекінгові організації, які мають досвід, відповідні комунікації та перевірені інструменти.

Питання медіаграмотності та інформаційної гігієни є мікрорівневими. Вони закладають основи відпірності суспільства проти інформаційних впливів і надзвичайно важливі. Однак це лише захисні дії, пасивні заходи проти інформаційних впливів. В умовах нинішньої війни з рф цього недостатньо, оскільки ворог веде агресивні наступальні дії. Потрібні зустрічні активні та асиметричні дії з нашого боку.

Необхідні дослідження, що на макрорівні вивчають дезінформаційні кампанії рф, а також аналіз і формування відповідних стратегічних комунікацій протидії України. Саме ці міркування стали основою моїх досліджень і досліджень наукових колективів, з якими я співпрацюю. З 2017 року я є учасником понад 20 дослідницьких проектів, пов’язаних з інформаційними війнами, дезінформаційними кампаніями та стратегічними комунікаціями.

Доказом успішності наших досліджень є не лише численні публікації в іноземних і вітчизняних наукових виданнях. Наприклад, наша спільна монографія «Стратегічні комунікації ЄС: протидія деструктивним впливам», спонсорована в рамках проекту з такою ж назвою Ж. Моне (№101047033 ERASMUS-JMO-2021-MODULE), посіла перше місце в номінації «Монографії» на конкурсі на краще видання 2023 року, організованому Національною академією вищої освіти України.

– Чи не могли б детальніше розповісти про проведену роботу?

– Наведу приклади лише двох наших досліджень на цю тему.

Перше дослідження стосується інтенціональної спрямованості дезінформаційних повідомлень (фейкових новин) рф у війні проти України. 

Конвенційні військові операції рф супроводжуються потужним інформаційним впливом на три об’єкти: «ми» – росія, «вони» – Україна, та «третя сторона» – Захід і інші країни. Інструментом впливу є фейкові новини.

Ми намагалися відповісти на низку дослідницьких питань. Насамперед аналіз дав змогу зробити такі висновки: інтенсивність і тематика фейкових новин рф корелюють з розвитком військових дій. Напередодні війни це – формування інформаційного підґрунтя для вторгнення під приводом «захисту» населення від «агресії» України. У наступні періоди – це дискредитація України й Заходу, спроби демонструвати непереможність армії рф попри об’єктивні події на фронті та приховувати втрати, залякування опонентів, деморалізація українського суспільства. Це свідчить про те, що попри різні події упродовж війни, рф користується тими самими темами.

Відповідно до виділених об’єктів («ми», «вони», «третя сторона»), розподіл інтенцій відображає стратегію умисного підриву довіри до України в очах власних громадян і світу, дискредитації підтримки України з боку Заходу, зображення Заходу як агресора, підриву єдності Заходу та його опору російській агресії. Щодо об’єкту «ми», то рф намагається створити собі образ сильної, але стриманої держави.

Реконструкція інтенцій (намір, задум, конкретна спрямованість психічної активності (свідомості) людини на певний об’єкт) фейків рф дає змогу зрозуміти тактичні цілі військової операції: 

• коли рф дискредитує, залякує, звинувачує, вона готується до агресії та ескалації; 
• коли рф говорить про русофобію та націоналізм, це підґрунтя для виправдання своєї жорстокості й можливого посилення бойових дій; 
• коли рф критикує, насміхається, вказує на залежність України від Заходу, це може свідчити про невтішну ситуацію на фронті для рф, і через приниження ворога вона намагається демонструвати свої успіхи (цільова аудиторія – власна громадськість); 
• як тільки посилюються фейкові новини, спрямовані на розкол в українському суспільстві, це свідчить про єдність українців та їхню підтримку визвольної боротьби і ЗСУ.

Сукупний інформаційний намір – спроба придушити український опір і маніпулювати громадською думкою задля досягнення геополітичних цілей росії.

Друге дослідження стосується змін стратегічних комунікацій України в час російсько-української війни за період 2022-2024 рр. Ми усвідомлюємо, що російські стратегічні комунікації, особливо останнім часом, активізувалися на всіх рівнях: у росії, Україні, а також у світі, створюючи вагомі загрози для України. Але водночас розвивалися й стратегічні комунікації України.

Ми намагалися дослідити, як змінювалися та еволюціонували стратегічні комунікації України протягом 2022-2024 рр. Результати дали змогу стверджувати, що стратегічні комунікації України проходять три види змін: регулювання, адаптація та інновації.

Адаптація стратегічних комунікацій відбувається відповідно до постійних змін у політичному, соціальному та інформаційному середовищі. Українські стратегічні комунікації виявилися гнучкими та готовими швидко реагувати на нові виклики та ситуації.

Регулювання передбачало аналіз попередніх помилок чи успіхів і внесення необхідних коригувань для поліпшення наявних компетенцій і спроможностей відповідно до мінливих реалій війни. Це включало зміну підходів до спілкування з аудиторіями, переоцінку ефективності попередніх стратегій та їхню оптимізацію для досягнення кращих результатів.

Інновації відкрили нові можливості для стратегічних комунікацій України. Використання цифрових платформ, соціальних медіа, штучного інтелекту, віртуальної реальності, аналізу великих даних та інших інноваційних інструментів дало змогу впровадити передові підходи, підвищити ефективність комунікацій, залучити більше уваги до ключових повідомлень та ініціатив, а також забезпечити глибшу взаємодію з аудиторією.

Усі ці три типи змін стратегічних комунікацій відображають гнучкість, адаптивність і прогресивність українських стратегічних комунікацій у складних умовах війни та інформаційної боротьби.

Однак найважливішим став той факт, що стратегічні комунікації тепер стали не лише справою державних структур і Збройних сил України. Україна залучила всі рівні комунікацій – від урядових установ і державних структур (комунікації ОП, уряду, Генштабу, Головнокомандувача, СБУ, місцевої влади) до громадських організацій (наприклад, Інформаційний спротив, ІнформНапалм, Інформаційні війська України), медіа та окремих громадян.

Велику роль відіграли не лише дипломати держави, а й митці та співаки (О. Забужко, Джамала, О. Линів, українські учасники Євробачення), спортсмени (А. Шевченко, Е. Світоліна, Р. Зозуля, О. Харлан та ін.), українська діаспора. Вагомою була підтримка й закордонних лідерів думок (Б. Джонсон, С. Фрай, британська королівська сім’я, С. Кінг, Г. Баффет, Т. Снайдер та ін.). Україна вміло скористалася цим, щоб мобілізувати внутрішню та міжнародну підтримку.

Усе це дало змогу сформувати погоджений і широко поширюваний наратив, який може ефективно протистояти ворожій пропаганді.

Світлана ПІКУЛА

Що рівняни знають про дезінформацію

Редакція «Сім днів» вирішила поцікавитися, чи орієнтуються рівняни в насиченому інформаційному просторі. А саме, чи здатні відрізнити достовірну новину від неправдивої. Тому запропонували респондентам відповісти на такі запитання:

• 1. Чи зустрічались останнім часом із дезінформацією та пропагандою? Якщо так, то наведіть, будь ласка, приклад.
• 2. Чи вмієте/знаєте, як з ними боротися/протидіяти? 
• 3. Що б хотіли запитати з цього приводу в експертів?

Про те, що вони відповіли, читайте далі:

Галина М., 58 років 

1. Так. Про велику кількість поранених у медзакладах розказують. Хоча я була недавно в лікарні й бачила їх там дуже мало.
2. Треба спитати в лікарів, чи це правда. Або, якщо є знайомі в ЗСУ, то в них.
3. Як це зробити масово? Розказати людям правду. Щоб не кожному пояснювати, а десь можна прочитати чи почути було.

Анастасія Д., 21 рік

1. Так, мабуть. Я читаю новини в телеграмі. Там багато такої інформації. Наприклад, про те, як ведуть себе українці за кордоном. Але ж усі люди різні. Я працюю з людьми, тому всяких зустрічаю. Мабуть, є випадки негативні, але це не масово. 
2. Якщо чесно, то не знаю. Сподіваюся на себе. Якщо читаю і розумію, що це щось дивне, то не читаю. Перегортаю та йду далі. 
3. Для чого все це (дезінформація) запускається? Хто її пише, створює? Чому її так багато? Можливо, варто давати більше корисної та правдивої інформації, тоді дезінформації буде менше.

Ростислав С., 82 роки

1. Думаю, що, скоріше, зустрічався, ніж ні.
   Здається, інформація про військових ЗСУ, про яких розповідають, що вони не мають коштів на лікування, або що їм призначена виплата 600 грн на місяць, за які не можна прожити.
2. Чітко відрізняти фейкову інформацію від справжньої тяжко, особливо – людям похилого віку.
3. Нічого. Адже, вважаю, краще читати офіційні джерела інформації та обмежити користування сумнівними сайтами та соціальними  мережами.

Ніна О., 59 років

1. Ні. Вся гидота, шо пишуть, то неправда.
2. Я не читаю такі речі, не звертаю на них уваги і навіть, якщо хтось переказує їх мені, то я їх не слухаю.
3. Чому так багато брехні? Хай би було менше каналів, але толкових.

Світлана С., 44 роки

1. Так, зустрічала. Наприклад, про ТЦК, що начебто виловлюють чоловіків  прямо на вулиці. А потім побачила, що це фейк, який був знятий росіянами в тимчасово окупованому місті. 
2. Треба дивитися на ту інформацію, яку поширюють. Звертати увагу на те, хто поширює, подивитися сторінку людини, яка поширює цю інформацію, читати коментарі, які під цим постом пишуть. 
3. Чи можна створити якусь службу, щоб у неї був якийсь відомий «нік»? І в цій службі надавали коментарі з найактуальніших тем. Щоб його не можна було зламати. Щоб вони займались виключно перевіркою всієї дезінформації. Щоб було якомога менше «дези». 

Пройди тест, перевір свої знання

Натиснути тут