Історія з рівненського тролейбуса, якою захотілося поділитися з усім світом.
Ситуація, свідком якої став цими днями, змусила мене знову переглянути Вікіпедію. Там пишуть, що Добро – категорія етики, якою позитивно оцінюють певну поведінку, явища чи події. Добро – благо, моральне, правильне, стверджувальне, позитивний початок… Кожна людина гостро відчуває природне бажання добра, яке б зробило її правдиво щасливою.
А тепер про ранкову історію з рівненського тролейбуса, яка сталася 23 травня. Я дуже рідко користуюся громадським транспортом. Віддаю перевагу пересуватися по місту пішки. Але, проходячи повз зупинки, помітив майже порожній тролейбус за маршрутом номер 1 і вирішив проїхати до центру. Ввійшло троє людей: я, літній чоловік і бабуся з палицею.
Бабуся сіла і почала шукати свій гаманець. Знайшовши, кличе кондуктора. При цьому каже, що бажає заплатити за проїзд (на вигляд бабусі вже за 80). Подає кондуктору 20 гривень.
Кондуктор бере ці гроші і каже, що бабусі не потрібно платити. Та заперечує і додає, що бажає заплатити, бо, мовляв, треба всім отримувати зарплату (водію, кондуктору і т. д.). Кондуктор розгубилася і не знає, як вчинити. Бабуся гроші назад не бере.
Поруч літні люди підказують і кондуктору, і бабусі, що вона ж пільговик, тим більше ледве ходить. Зависла пауза…
Що ж робить кондуктор? Ховає купюру номіналом 20 грн, а дістає дві купюри по 10 грн і подає бабусі, при цьому промовляючи, що це здача. Бабуся нічого не зауважила і поклала так звану «здачу» в гаманець.
На мої очі навернулися сльози… Я повернувся до кондуктора і сказав, що вона дуже мудра і добра людина.
Спостерігши цю життєву картину, відразу захотів поділитися нею з усім світом. Потайки сфотографував бабусю і поділився з вами цією зворушливою історією.
Володимир КАРАБАЧИНСЬКИЙ, рівнянин