Не впасти духом і зберегти емоційне здоров’я в умовах війни родині Ярощуків з Рівного допомагає мистецтво. Кожен із подружжя творить у своїй царині. Але спільним є те, що у їхніх роботах лейтмотивом виступає незламна віра в перемогу українського народу.
Про Тетяну та Валерія Ярощуків ми розповідали кілька років тому. 66-річна пані Тетяна не один десяток років віддала вчительській праці, навчала рівненських школярів фізиці та астрономії. Нині рівнянка на пенсії і її знають як майстриню з виготовлення ляльок-мотанок.
З перших днів війни ще охочіше взялася за свою улюблену справу. Інтуїтивно відчула, що треба робити ляльку «Берегиню», спрямувати її енергію на добро, на захист сім’ї, України, своєї рідної землі. Шукала відраду в роботі, чекаючи на доньку й онуків. Вони на третій день війни виїжджали з Києва і добиралися до батьківському дому в Рівне 16 годин.
Згодом для допомоги «Берегині» майстриня виготовила 24 ангели-охоронці: для кожної з областей нашої країни. В усіх її ляльках-мотанках стільки сили й обрядової енергії, скільки ж і віри в перемогу.
У Валерія Ярощука своя арт-терапія: поезія й малювання. 74-річний художник цьому ремеслу ніколи не вчився. Весь свій трудовий вік працював за технічними професіями. А вийшов на пенсію – і почав малювати. Його картини пройняті любов’ю до сім’ї, рідного краю. У творчому доробку митця більш як 70 полотен. Разом із дружиною виставляв роботи на кількох персональних виставках у Рівному і на своїй малій Батьківщині у Гощі.
За кожною його картиною – окрема історія. Останню («Пам’ятник «Ян») художник завершив напередодні війни. Малював, коли в серці роїлися тривожні думки про майбутнє країни.
– У цій картині я зобразив пам’ятник «Ян», який знаходиться в селі Томахів Гощанського району. За переказами його встановили на честь Томаша Яна – воєводи війська Данила Галицького за перемогу над татаро-монголами. Впевнений, що наші українські захисники здолають і це нашестя рашистської орди, яке прийшло в Україну, – наголошує пан Валерій.
Навесні художник-аматор змінив пензель на перо. Так з’явився вірш «Знову орди навала».
Тетяна та Валерій Ярощуки власним прикладом показують, що будь-яка творчість корисна. Особливо у цей нелегкий час. Хтось творить руками, а хтось пише вірші. Важливо займатися тим, що до душі, що приносить спокій і зцілює рани. Це допоможе відволіктися від страшної реальності. Бодай якусь хвилину не думати про війну.
Знову орди навала
Навколо вітер свище. І в небі хмари злі,
Сидять на пожарищі сиріточки малі.
Рашисти вбили тата, спалили все село,
Людей від кулі ката, чимало полягло…
Вам не простять у Бучі. Прокльони в Ірпіні…
І совість вас замучить, душі згорять у вогні!
Знову орди навала… І зверхник путін – хан.
Вкраїна вся повстала. Не здається ворогам!
Ти від меча загинеш, з яким до нас прийшов.
Падлюка! Сучий сину! Знаєш, куди пішов…
Валерій Ярощук
29.03.202