Як восьмикласник прочитав 49 книг за літо

Як восьмикласник прочитав 49 книг за літо

Діліться інформацією з друзями:

Що робили підлітки до епохи смартфонів і TikTok? Михайло Гриневич, нинішній директор Лютинського ліцею, випадково знайшов відповідь у власному щоденнику 56-річної давнини. Цифра на зожовклій палітурці змусила його самого здивуватися.

49 книг за одне літо 1969 року. Майже по книзі на день!

Це не вигадка і не бахвальство – просто старанні записи 14-річного хлопця, який тоді навіть не підозрював, що через десятиліття стане педагогом і буде переконувати сучасних школярів хоча б п’ять книг за канікули прочитати.

Як восьмикласник прочитав 49 книг за літо - фото 1

– То не фейк, а реальність, хоча вже й «антикварна» – часу пройшло 56 років! – розповідає Михайло Нестерович. – Я тоді перейшов у восьмий клас, то й почерк, і грамотність якось відповідають тому віку. Окрім того, я ж писав не на виставку, а просто занотовував для себе, що тоді читав.

Що читав 14-річний школяр у 1969-му?

– Мене сьогодні це трохи вразило, бо зараз восьмикласники аби п’ять книг прочитали за літо, – зізнається директор. – Разом з тим, багато з прочитаних мною в 14 років книг – це світова класика: Майн Рід, Фенімор Купер, Герберт Уелс, Валентин Катаєв, Андрій Головко. Зокрема, Михайло Нестерович того літа 1069 року «проковтнув»: «Вершник без голови» й «Оцеола – вождь семінолів» Майна Ріда; «Пригоди Олівера Твіста» Чарльза Діккенса; «Загублений світ» Герберта Уелса, трилогію «Хвилі Чорного моря» Валентина Катаєва, особливо вразила повість «Біліє вітрило одиноке»; та багато інших.

Як восьмикласник прочитав 49 книг за літо - фото 2

– І дивно – ніхто ж мене читати цю класику не заставляв, – продовжує Михайло Гриневич. – А в школі ще навіть сварили, що не те читаю і не на те час трачу.

Читацька «продуктивність» 14-річного школяра всіх вражала.

– То це одне літо 1969 року, а далі – ще 40 книг за осінь, 40 книг за весну і так далі, – пригадує педагог. – Я зараз пам’ятаю Бережницьку й шкільну, і дорослу бібліотеки, пам’ятаю полички… і навіть книги, які де стояли.

Михайло Нестерович пригадує, як у сьомому класі взяв читати «Дон Кіхота».

– Тоді в шкільній програмі й близько таких книг не було, – розповідає директор, – ніхто не роз’яснював ту історичну епоху… і я ніяк не міг зрозуміти – чому Дон Кіхот з голим заржавілим списом пішов в атаку на вітряк чи на отару овець? Але мені вже тоді подобалась мудрість і кмітливість селянина-зброєносця Санчо Панси і його перші заходи на посаді губернатора острова Борнео! – А однією з любимих книг того віку в мене були, звичайно, «Тореодори з Васюківки» нашого Всеволода Нестайка! – усміхається Михайло Іванович.

Читання, переконаний досвідчений педагог, – це серйозна справа.

– Отаке в юності було колишнє наше покоління, так формувались її особистісно-інтелектуальні характеристики! – підсумовує Михайло Гриневич. – Читання книг – це дуже серйозно… це не перегляд кінофільму, це не TikTok на смартфоні, це не безкінечні комп’ютерні ігри – це потужний інтелектуальний заряд від кожної книги, це феноменальне збагачення словникового запасу, це безліч нових вражень, ідей, теорій, художньо-літературних бачень цього світу!

«Читаймо книги… і прищеплюймо любов до читання своїм учням, дітям і внукам!» – закликає директор Лютинського ліцею.

Читайте також: Свою книгу у Рівному презентує Жадан