Документальна вистава «Я не покинув Україну» повертається на сцену Рівненського драмтеатру. Прем’єрний показ відбувся 9 листопада. Це постановка, в якій на сцену виходять не актори, а ветерани.
Вони говорять не про війну – вони говорять про себе: якими були до неї, ким стали після, як знову вчилися жити, довіряти і бути поруч. Тут немає вигаданих ролей, немає декорацій – є прожитий досвід, який звучить напряму.
Історії, які звучать у виставі, зібрані режисеркою Merle Karusoo (Естонія). Це документальний театр, де головним є не дія, а присутність, не драматургія, а досвід.
На сцені – троє учасників: Андрій Усач, Дмитро Полов’ян і Вікторія Шинкаренко. Усі – ветерани, які пройшли реабілітацію, навчання, повернулися до професійного й громадського життя. Кожен із них говорить не про війну як подію, а про війну як досвід: як тіло пам’ятає, як змінюється мова і як формуються нові сенси слова «Україна».
Постановка не має традиційного сюжету. Її форма – спільне переживання. Тут немає глядача як стороннього спостерігача: присутні стають співучасниками, бо кожна історія звучить у прямому зверненні, без ролей і декорацій. Атмосфера вистави нагадує не сцену, а розмову – коли просте речення іноді звучить важче, ніж монолог.
Покази відбудуться в Рівненському драмтеатрі 26 листопада та 4 грудня о 18:00.
Квитки доступні в касі театру та онлайн. Тут не просто дивляться виставу – її проживають.
У проєкті наголошують: це не про війну як факт, а про те, що з нею робить людина. І про те, що означає не покинути Україну, навіть коли довелося її тимчасово залишити.