Кожна пісня Ірини Гусарук – покладена на музику історія, сповнена ліричності та почуттів. Слухаєш її душевно-ніжний голос і непомітно занурюєшся в атмосферу змальованих нею образів.
Настільки щирих і правдивих, що слухачі не раз запитують у авторки творів, чи не з особисто пережитого пише вона пісні. На що Ірина, не лукавлячи, відповідає: «Передаю те, що в мене на душі».
Саме думки, які тривалий час не давали їй спокою, спонукали до написання першої пісні, яка носить назву «Любіть її відкрито».
– Мені не байдужі різні людські долі. Особливо жіночі, – розповідає Ірина Гусарук. – Мабуть, тому, що самій довелося пройти через нелегкі випробування, маючи сина-інваліда. Тому, як ніхто, розуміла біль таких же матерів, які ділилися своїми життєвими драмами. Хтось скаржився, що не в силі більше терпіти, чуючи, як чоловік всілякими брутальними словами обзиває свою дитину-каліку. Деякі чоловіки залишили сім’ї. Мовляв, їм важко на все це дивитися. «А як бути жінкам?» – не раз запитувала в себе. – Чоловікам – важко, а як бути їм, зі зраненими серцями і зболеними душами? Їм не важко?! А легше, коли перебуваєш у гнітючій атмосфері батьківської ненависті. Чи взагалі залишилася з усіма бідами сам на сам без будь-якої підтримки. Мене Бог милував такої долі, адже поруч чоловік, батьки, рідні. А ще пощастило, що зустріла людину, яка своїми настановами допомогла знайти гармонію в душі.
І вже коли, здавалося, всі тривоги й страхи залишилися далеко позаду, Ірину Гусарук знову огортали надокучливі думки про непросту жіночу долю. Їй не давали спокою роздуми про те, що в нашому соціумі жінка завжди видається якоюсь пригніченою, обділеною? Чому саме вона стає жертвою сімейних розладів, непорозумінь і скандалів? Не раз зі щемом у серці дивлячись передачі про долі жінок, вона ніяк не могла збагнути: «Чому ж так? Чому не можна зрозуміти одне одного, допомогти?»
А в січні минулого року під час чергового «нападу» таких роздумів якось мимоволі Ірина почала наспівувати мелодію. Потім на неї самі по собі лягли слова:
Полюбіть жінку, що несе радість і життя,
За її погляд, за її теплі почуття.
Вона єдина, хто зрозуміє й пригорне,
І світ кохання в серці збереже.
Приспів:
Любіть її, любіть її відкрито,
Там спів пісень і запах квітів.
Вона розтане в дотиках-обіймах
І понесе в чарівні мрії.
Те, що вийшло, сподобалося Ірині. Вона, працюючи майстром-перукарем у салоні краси «Космея», дала послухати пісню своїм клієнтам, від яких почула схвальні відгуки. Втім, тоді подумала, що написана пісня – це просто душевний порив. Отож, на цьому все й скінчиться.
– Ніяких ілюзій не плекала, – каже Ірина, – бо розуміла, що не вмію писати пісень. Але мелодії з голови не йшли: то з’являвся один мотив, то інший. Іду кудись, бува, чи займаюся якимись звичними справами, а в душі дзвенить мелодія. Так було з дитинства. Інколи навіть набридає, коли весь час щось муркочеш собі під ніс.
– То, можливо, у вас вже давно зрів талант, а лише зараз проявився?
– Не знаю, якось не надавала цьому значення. Та й з музикою не склалося. Якось у школу прийшла, було, вчителька з фортепіано, яка підшукувала собі учнів. З нашого класу відібрала мене і ще одну дівчинку. Я навіть двічі на заняттях у музичній школі побувала. А коли постало питання про необхідність купити інструмент, мама розвела руками: «А куди ми, Іро, те фортепіано у квартирі поставимо?» На цьому вся моя музична кар’єра й скінчилася.
– Як же вам тоді, без музичної освіти, вдається писати пісні?
– Просто. Спершу приходять мелодії. Я їх наспівую на диктофон, а пізніше допрацьовую. А вже далі під готову мелодію пишу тексти пісень. Якось закралася думка: «А чому б не написати пісню про море?» Спробувала, але нічого толкового не народжувалося. Аж раптом одного дня, коли поверталася з роботи, сама по собі з’явилася мелодія. Зраділа: це вона, про море. Записала на диктофон. А далі відшліфувала.
Буває, що теми для пісень Ірині Гусарук підказують знайомі. Так, скажімо, один чоловік, прослухавши пісню про море, зауважив: «Пісня про море – це добре. Але у нас ще є неповторні українські гори, які треба було б оспівати». Ірина зізналася йому, що має такий намір і пообіцяла обов’язково втілити його. Восени написала пісню про гори. А коли прийшла зима, шанувальники почали допитуватися, чи має вона якусь новорічну пісню. Взялася за «Новорічну»:
Ось і зима панує, на вікнах мороз малює,
і заглядають сніжинки у наші домівки не раз.
Вже Новий рік у нас на порозі,
агенти зими – у підмозі,
створюють настрій святковий
під небом для нас.
Хоча мелодії нерідко приходять до Ірини Гусарук спонтанно, вона, як зізналася, любить писати пісні на самоті. Так написала твір «В тиші»:
В тиші мої думки, здається, зовсім інші.
В тиші я прислухаюсь, як шепоче листя
І вітерець наспівує, колише.
Закривши очі, ніжуся в тиші.
Думки летять, летять,
відчувши затишок мовчання
в полоні нескінченості звучання.
Так у творчому доробку Ірини Гусарук потроху за рік назбиралося вже майже 30 пісень. Дев’ятнадцять із них за допомогою відомого рівненського аражувальника Ярослава Шевчука записала студійно. Записані на флешці пісні дає послухати своїм клієнтам, знайомим та рідним. Найбільш палкою прихильницею таланту дочки є її мама. Не раз, зібравшись зі своїми сусідками чи подругами, включає пісні й не без гордості каже: «Це моя Іра співає». Втім, сама Ірина Гусарук не вважає себе співачкою (попри те, що робить це добре). Більше того, як зізналася, ще з дитинства не любить свій голос. Тому завжди намагалася когось копіювати (їй це добре вдається). Особливо любила співати пісні Софії Ротару та Анни Герман. Ірина й зараз не мріє про сцену. Проте дуже хоче, щоб її пісні прозвучали у виконанні когось із професійних співаків. А поки що пише, отримуючи від цього душевне задоволення.
– З піснею я оживаю, вона мене заряджає, – зізнається Ірина Гусарук. – Що б не трапилось у житті, коли починаю співати здається, що звільняюсь і лечу кудись у незвідані чарівні світи. Пережиті відчуття постаралася передати у творі «Пісня рікою ллється»:
Пісня рікою ллється, плаче і сміється,
Вміє розмовляти, душу відкривати.
Як почну співати, все оживає,
Ніби пишним цвітом все розквітає.
Та й мелодія полине
і стає так вільно-вільно.
У задумах Ірини Гусарук багато пісень. А ще вона планує невдовзі започаткувати власний Ютуб-канал. Отож кожен охочий зможе ознайомитися і насолодитися її самобутньою творчістю.
Василь ГЕРУС