У Літературному музеї Уласа Самчука відбувся вечір пам’яті поета Михайла Дубова «Хай вам буде на пам’ять світло…». Український поет родом з Рівненщини. Він залишив по собі книги «Сонячний годинник» (1991), «Вербниця» (1991) та «Довіра» (1998), дочасно пішов з життя у 33-річному віці.
У 2011 році з ініціативи письменника Анатолія Криловця заснована премія імені Михайла Дубов. Вона присуджується за найкращий літературний дебют авторам до 33 років, які народилися чи проживають на території Рівненської області. Однак згодом премія подолала вікові й територіальні межі, залишивши найважливіший критерій — якісний літературний дебют. І це не дивно, адже сам поет хоча і був вимогливим до слова, та не терпів якихось шаблонів і фальші.
Завідувач музею, заслужений працівник культури України Микола Федоришин привітав гостей із Різдвом і нагадав про важливість увічнення пам’яті Михайла Дубова. Письменниця та голова комісії з присудження премії імені Михайла Дубова Галина Гнатюк зазначила, що поет був єдиним членом Спілки письменників України, прийнятим посмертно. Також вона розповіла, що у премії з’явилася й категорія співаної поезії, оскільки низка віршів Михайла Дубова стали піснями.
Вдова Галина Дубова розповіла про його творчість. Вона наголосила, що лейтмотивом віршів чоловіка була любов до України, до рідного Полісся, трепетливе ставлення до слова, до історії. До речі, обидва сини Михайла — Андрій і Святослав — нині захищають отчу землю від окупантів.
Спогади про поета
Поет-сатирик і журналіст Юрій Береза, поділився історіями про дружбу з письменником і зачитав поезії, присвячені пам’яті Михайла.
“Вперше зустрілася з Михайлом Дубовим на засіданні “Просвіти”, – ділиться враженнями просвітянка Євгенія Гладунова. – Мене вразила його активна громадянська позиція, інтелігентність”. Згадали поета також інші гості заходу – лауреати попередніх років, музейники, просвітяни та представники культурної спільноти.
Кульмінацією вечора пам’яті стало вручення премії імені Михайла Дубова. Цьогоріч нагороду отримали:
у категорії «поезія» – Світлана Сащук;
у категорії «проза» – Андрій Чобіт з автобіографічним романом «Сержант В’юн», присвяченим військовому досвіду ветерана Миколи В’юка;
у категорії «співана поезія» – Валентина Слуквіна, яка виконала пісню на слова Михайла Дубова “Мова”.
Усіх присутніх зацікавила розповідь автора книги “Сержант В’юн” про знайомство з головним героєм Миколою, як його задум донести українцям реалії війни в тилу й на фронті втілився в роман. А ветеран Микола Вюк поділився враженнями від книги: “Це не лише про мене, це про Україну”. Батько Андрія Дмитро Чобіт (один із тих народних депутатів Верховної Ради, які голосували за незалежність України) розкрив “секрети” підготовки книги до видання.
Грошові премії лауреати, а також кошти, виручені від продажу книги Андрія Чобота, передали фонду, який зібрані гроші спрямовує на протезування військових.
“Премія імені Михайла Дубова, — зауважує лауреат 2017 року Юрій Матвійчук, — це нагорода не задля позначки в моїй біографії, а величезний стимул для плідної творчої праці, для роботи над собою”. А в доробку першої лауреатки Валентини Люліч уже є кілька пісень на слова поета.
Читайте також:
- Кольоровий світ створює майстриня з РівненщиниДитяча зацікавленість декоративно-прикладним розписом з роками переросла в Олесі Потарейко з Костопільського району в палке захоплення. Так, розпис по дереву ще в 10 класі став її улюбленим заняттям. А тепер майстриня започаткувала власний мистецький стиль.