Відомий український письменник побував у Рівному на вшануванні річниці дня народження Уласа Самчука, директор Хмельницького обласного літературного музею Василь Горбатюк.
Автор з Поділля, який зустрівся з рівнянами в Обласній універсальній науковій бібліотеці та Літературному музеї Уласа Самчука, поділився з присутніми сокровенним – спогадами про батьків, дитинство, життєвий шлях та про події, що надихнули його на мрію стати письменником.Розповідаючи про свої творчі доробки останніх років, Василь Горбатюк, який пише художні та художньо-документальні твори, зауважив: «Я хочу, щоб книги були живі, щоб історична правда була оживлена, щоб вона проходила через людей. Саме такі книги мають вплив на читача через свою документальну основу». Щоби написати художньо-документальний твір, Василеві Горбатюку потрібно було багато працювати в Національній бібліотеці України ім. В. Вернадського та Науковій бібліотеці імені В. Стефаника у Львові. А ще – в архівах Вінниці, Хмельницького, Києва, Житомира.
«Художньо-документальна література є важливою, щоб люди пізнавали історію нашого народу через історичні постаті», – каже автор.
У романі «Кручі» (2006) крізь призму своєї родини Василь Горбатюк показав долю всієї України. Однак головною героїнею роману є земля, яка спочатку належала тим, хто на ній працює, а потім – колгоспам, які згодом ліквідували. А тепер не знати кому вона належить…
«Ще настане ваша пора» (2012) – це історично-документальний роман про події на Хмельниччині у 1948-1952 роках. Книга присвячена діяльності молодіжної організації, що співпрацювала з ОУН і метою якої була боротьба з комуністичним режимом. Члени організації проводили вечори, на яких розповідали правдиву історію України, поширювали листівки та вели іншу підпільну роботу. Та організацію викрили, а її членів заслали до Сибіру. Один з лідерів організації Віталій Мельник був убитий в Київській області. Ці історичні факти і лягли в основу роману.
Василь Горбатюк опрацював щоденники та записи підпільників, а також їхні кримінальні справи з протоколами допитів. Письменник спілкувався зі знайомими та родичами героїв і навіть побував на місці загибелі Віталія Мельника. Ознайомившись з архівними матеріалами про репресованих українців та поляків (а це понад п’ятдесят осіб), майже всі з яких були розстріляні комуністами в 1937-1938 роках, автор написав нарис. Його прочитала внучка одного із репресованих і запропонувала авторові зустрітись. Ця зустріч поклала початок роботі над романом «Вигнані з Раю», що був виданий у 2019 році.
Роман «Слово і меч» (2013) – художньо-документальний твір і водночас захоплююча розповідь про майже невідомого нині письменника та літературознавця, літературно-театрального критика, бібліографа, політичного та військового діяча, члена Наукового товариства імені Тараса Шевченка Павла Богацького. Життєвий та творчий шлях Богацького тісно переплітається з долями тоді молодих Олександра Олеся, Грицька Чупринки, Галини Журби, Микити Шаповала Максима Рильського… Василеві Горбатюку було важливим показати роль Павла Богацького та його однодумців у літературному та суспільному житті України та передати дух боротьби за державу. Зараз він готує вже другу книгу. «Буде бій грозовий» (2021) – книга, в основу якої увійшли зібрані матеріали про маловідомого, але талановитого поета, письменника (учня письменника високого рівня Уласа Самчука). Василь Горбатюк видав також збірку оповідань «Ясен-дерево», «Де починається Гольфстрім», «Хто перший», «Книги останнього десятиріччя», повість «Бігли коні», нариси «З-під трави забуття», «У слові – назавжди» та ін. Є у нього твори про російсько-українську війну ХХІ століття – це оповідання «Найцінніший вантаж», «Школа толерантності».
Ось фрагмент з оповідання «Школа толерантності»: «…Бомби й ракети зруйнували все… Навіть тут, у столиці Румунії Бухаресті, мене проймає жах, коли чую надсадне ревіння мотора, сирену «швидкої» чи поліцейської автівки. Мене мовби вдаряє струмом, трясе лихоманка, я вся тремчу… Й тільки по якімсь часі приходжу до тями: я так далеко від бомб і ракет, я в Румунії, у Бухаресті, в англійській школі лояльності, де нам навіть не роблять зауважень. Тут бережуть душі. Тут усе для нас, для дітей».
Євгенія МОСІЮК
Читайте також: Що можна, і навіть треба посадити у березні на своїй ділянці