Наприкінці жовтня вітрини багатьох українських магазинів, приміщення кафе, деяких освітніх закладів і хабів прикрашені павутинням, черепами та гарбузовими головами, а клуби планують гелловінські вечірки та концерти.
«Свято монстрів та нечисті», Гелловін, запозичене із західної культури, рідко сприймається українцями всерйоз. Це своєрідна підстава повеселитися та розважитися, жартівливий костюмований карнавал, який нібито не несе жодної загрози.
Що ж таке Гелловін і чи можна його – бодай жартома – святкувати православному християнину?
Поширена думка, що сучасний Гелловін – своєрідний «нащадок» давнього кельтського свята збору урожаю Самайну, яке супроводжувалося жертвоприношеннями і асоціювалося зі смертю всього живого. Вважається, що з поширенням християнства в Ірландії язичницьке свято збіглося з Днем усіх святих у Католицькій Церкві, змішалося – і з часом перетворилося на сучасний Гелловін (Вечір усіх святих – All Hallows eve – Halloween). Проте той спосіб, в який зараз переважно відзначають Гелловін, ніяк не пов’язаний з християнськими традиціями. Звідси має коріння пристрасть сучасних неоязичників та сатанистів до цього «свята».
У сучасній формі це «свято» зародился лише у ХХ сторіччі в США – як яскрава «обгортка», проєкт, спершу покликаний «приборкати» вуличних хуліганів, і максимально комерціалізований з часом.
Чи означає це, що, подібно до інших комерціалізованих свят – «дня святого Валентина» чи Нового Року, – Гелловін сам по собі не несе ані користі, ані шкоди?
На жаль, ні.
Гелловінські вечірки, які багато людей сприймають просто як привід вдягти маскарадну маску й повеселитися, – це не просто спекуляція на яскравому й чарівному і спосіб підзаробити для підприємливих громадян. Учасники таких святкувань перевдягаються у образи різного роду нечистої сили, яка асоціюються зі смертю і потойбічним світом, чинить зло та несправедливість – упирів, вампірів, вурдалаків, зомбі тощо. Та християнин не може – навіть у жартівливому та ігровому контексті – асоціювати себе зі силами зла.
Під час Гелловіну відбувається романтизація смерті та злих сил. Адже таке зло – «нестрашне і привабливе», і це сприяє зняттю внутрішніх табу, впливає на моральні орієнтири людини. Змінюється саме ставлення до смерті – тоді як християнство є вірою в перемогу життя над смертю через воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, а не через жарти над злими силами.
Ми маємо завжди відчувати відповідальність за те, що відбувається навколо нас, і у першу чергу – за власні вчинки, навіть коли здається, що все, що ми робимо, ми робимо «жартома».
«Робiть, як дiти свiтла, бо плiд Духа є у всякiй добротi, праведностi та iстинi. Випробовуйте, що є угодне Боговi, i не берiть участи в неплiдних дiлах темряви» (Еф. 5: 8-11).
Джерело: ПЦУ