«Ходи сідай на ослінчик», – каже бабуся. І ти вже не сперечаєшся, бо знаєш: десь поруч пахне пирогами, тече спокійна гутірка і час уповільнюється.
На Рівненщині досі живі десятки слів, які не знайдеш у шкільних підручниках. Вони – не просто особливість мовлення, а жива частина місцевої культури, пам’яті та ідентичності. Діалект – це мова серця, в якій закладено не менше сенсу, ніж у літературній нормі.
Ми зібрали кілька характерних слів, які ще можна почути в містах і селах нашої області – від Зарічного до Дубна, від Клеваня до Радивилова. Частину з них передають старші покоління, інші – досі живуть у побуті молодших.
Ослінчик
Невелика дерев’яна лавка або табуретка.
У вжитку: «Та сядь вже на ослінчик, ноги відпочинуть».
Слово походить від старослов’янського кореня, пов’язаного з нахилом або опорою. У багатьох селах ослін – досі звичний предмет у хаті.
Плавунка
Тканинна торбина або кошик, часто з ручками.
У вжитку: «Де ти ту плавунку поділа, я ж у ній пироги несла».
Назва, за однією з версій, пішла від слова «плисти» – мовляв, торбина “пливе” за людиною.
Куманець
Глиняний глечик із вузьким горлом, традиційний для Західної України.
У вжитку: «Налий мені з куманця узвару».
Куманець – частий гість на ярмарках, у музейних експозиціях та родинних спогадах.
Капці
Домашні тапочки, переважно м’які й теплі.
У вжитку: «Не ходи босий по хаті, візьми капці».
Слово збереглося в сільському побуті, хоча в містах його все частіше замінює «тапочки».
Збіжжя
Загальна назва для зернових культур, запасів врожаю.
У вжитку: «Пішов тато на тік, бо треба збіжжя перебрати».
Слово активно використовується в аграрному середовищі та в родинах, де зберегли сільськогосподарські традиції.
Гутірка
Тиха, неспішна, доброзичлива розмова.
У вжитку: «Сіли на лавці – і така гутірка пішла, що й вечір минув».
Гутірка – слово, в якому закладено спокій і довіру. Часто звучить у розповідях старших людей.
Інші поширені слова:
- Кєбета – кмітливість, розум. «Має вона кєбету – швидко все вивчила».
- Наговорка – забобон, прикмета. «Не вір тій наговорці – дурниці».
- Прочуханка – сварка, догана. «Дала мені прочуханки, що пізно прийшла».
- Файний – гарний, милий, зручний. Часто вживається під впливом галицького діалекту.
Чому це важливо
Діалекти – це не ознака сільськості чи неграмотності. Це культурний код, багатство мови, яке варто берегти. Через такі слова зберігається зв’язок між поколіннями, формується унікальність місця, а в мові з’являється об’єм – із теплом, гумором, точністю.
Якщо ваші рідні досі кажуть «коц», «майтки» чи «прутик» – не виправляйте їх. Краще запишіть ці слова, перепитайте їх історію. Бо саме в такій мові – відчуття дому.
Читайте також: Недільні екскурсії у Рівному: дізнайся більше про знайомі вулиці