Колядки — це традиційні українські обрядові пісні, пов’язані з Різдвом та зимовим циклом свят. Їх походження досліджували багато науковців, однак єдиної версії виникнення цієї традиції досі не існує.
Походження колядок
Одна з найпоширеніших наукових версій пов’язує слово «колядка» з латинським Calendae — так у Стародавньому Римі називали свято Нового року. Інші дослідники звертають увагу на слов’янське коріння цього поняття. Український письменник Юрій Федькович зазначав, що Лада була божеством Сонця у давніх слов’ян. Звідси походить тлумачення слова «коляда» як «Ко-Лада», тобто річний сонячний цикл.
Етнографи вказують, що язичницькі традиції святкування Нового року у слов’ян значною мірою збігаються з сучасними різдвяними обрядами. У книзі «Із народної криниці» дослідниця Любов Сердунич пише: «Коляда — богиня неба, мати Сонця, дружина Дажбога — головного бога українців». Слово «коло» в давнину означало Сонце, тому свято Коляди безпосередньо пов’язане з сонячним культом.
Поєднання язичництва і християнства
Церкві не вдалося повністю викорінити язичницькі звичаї святкування Нового року, тому вони поступово були поєднані з християнським Різдвом. Так колядки, що спершу прославляли народження Сонця та початок нового року, набули християнського змісту.
За народними уявленнями, богиня Коляда народила сина — Сонце, і саме його славили у піснях. З приходом християнства образ Коляди замінила Марія, а Сонце — Ісус Христос. Дослідники фольклору стверджують, що первісний рядок «Рік новий народився» згодом трансформувався у «Син Божий народився». Водночас обрядовість і народний характер колядок збереглися протягом тисячоліть.
Чим колядки відрізняються від щедрівок
Колядки — це різдвяні пісні, які виконують у період зимових свят: від дня святої Варвари до Водохреща. Найчастіше їх співають на Різдво Христове та у Святий вечір, коли колядники з вертепом обходять оселі. Колядки прославляють народження Ісуса Христа, настання нового року, перемогу світла над темрявою та надію на оновлення світу.
Український письменник Іван Франко поділяв колядки на кілька груп:
- найдавніші — космогонічні, що розповідають про створення світу;
- колядки княжої доби;
- побутові — про життя хліборобів і родини.
У новітній час з’явилися колядки із суспільно-політичною та патріотичною тематикою. Наприклад, у пісні «Сумний Святий вечір» йдеться про Різдво без чоловіка, який перебуває на війні. Сьогодні створюються нові колядки, зокрема на підтримку Збройних сил України, як-от «Там во Бахмуті. Колядка для ЗСУ» Олега Вітвіцького.
На відміну від колядок, щедрівки виконують лише у Щедрий вечір — на Маланки. Вони супроводжуються обрядом водіння кози та мають інший зміст: прославляють господарів дому й закликають для них добробут, урожай та щастя.
Найдавніші українські колядки
У радянський період колядки заборонялися та знищувалися як елемент української народної культури. Багато автентичних текстів збереглися завдяки українській діаспорі та етнографічним записам.
Однією з найдавніших є колядка «Ой як ще не було ні Землі, ні Неба». Вона належить до космогонічних колядок і ґрунтується на давньому українському міфі про створення світу. Один із варіантів пісні був записаний етномузикологинею Ганною Коропніченко у 1994 році в селі Грузьке на Київщині. Згадки про цю колядку датуються ще VIII століттям — задовго до хрещення Русі.
Колядки залишаються важливою частиною української культурної спадщини, поєднуючи в собі язичницькі уявлення, християнську символіку та живу народну традицію.
Журналістка стрічки новин, працює з оперативною інформацією та висвітлює події Рівного й області. Готує перевірені новини, офіційні повідомлення та суспільно важливі матеріали. Окрім новинної роботи, створює тексти для сайту та газети, зокрема аналітичні та тематичні матеріали.