Насправді фраз, які краще не говорити, значно більше. І це не лише нецензурна лексика. Однак тут ідеться про ті вирази, які більшість вживає постійно: якісь із «благими» намірами, якісь – демонструючи своє «я». Ми навіть не здогадуємося, як ці буденні й начебто невинні слова впливають на те наше «я»…
Я ніколи цього не робитиму.
Часто така фраза обґрунтована. Власна позиція – повідомлення іншим з певного приводу. Але не менш часто вимовляємо це самовпевнено, пихато, гнівно. І саме в такому настрої ця фраза дивним чином спрацьовує навпаки. Хтось нагорі наче намагається нас провчити. Мовляв, не зарікайся.
Мені б твої проблеми.
Хочете чужих проблем? Повторюйте цю фразу частіше, і вони точно у вас з’являться. На додачу до своїх. Це підсвідоме програмування. Пояснити його дію важко, але воно діє.
Я невдаха, нездара, дурепа (потрібне підкреслити)
Разово такі вигуки й самокартання можна зрозуміти і пояснити: емоціями, розчаруванням, розгубленістю. Інша справа, коли ми такі фрази повторюємо постійно – інколи жартома, інколи з гіркотою, але в повній упевненості, що це справедливий факт: я невдаха, дурепа і далі за списком. Ще одна підсвідома програма.
Іди до біса, під три чорти, до чортової матері й тому подібне.
Можна вірити чи ні, але згадування будь-яких темних сил – це перехід на так звані низькі частоти. На темну сторону. А воно вам треба? Є інші способи продемонструвати своє небажання спілкуватися з кимось, не вдаючись до «посилань». Але найкращий варіант – просто мовчання. Гідне й впевнене.
Я мушу, повинна, зобов’язана.
Почуття відповідальності, обов’язку – це, здавалося б, важлива річ. У всіх є певні зобов’язання – «ми відповідаємо за тих, кого приручили». Але не коштом власної свободи, бажань, пріоритетів. Психологи мудро кажуть: ніхто нікому нічого не винен.
Мені так шкода…
Неприємності, втрати, помилки – усе це потрібно пережити й навіть пожалкувати за втраченим. Це природно, нормально і потрібно для ментального здоров’я – виплеснути, звільнитися від наболілого і жити далі. Втім, багато людей продовжують жаліти за чимось так, наче це щось змінить. Така фраза – це життя минулим. Не затягуйте себе в жалі. Відстежуйте це відчуття у своїх думках, а фразу – в розмовах. Цілеспрямовано «фільтруйте», уникайте її.
«Першим було слово», пам’ятайте про це завжди. Воно дійсно має силу і будь-що вимовлене нами – це енергія. А будь-яка енергія має вплив. Навіть на незабобонних.
Ксенія БОЙКО