19 вересня православні християни згадують дивовижний порятунок архангелом Михаїлом християнського храму від нападу язичників.
Диво, якому церквою присвячено сьогоднішнє свято, відбулося в IV столітті. Легенда розповідає про те, як архистратиг Михаїл урятував від руйнування храм. У місті Хонех (Колоси) був храм, присвячений архангелу Михаїлу. Його звів один з городян на знак вдячності за зцілення доньки у водах цілющого джерела. Місцеві язичники були невдоволені та вирішили зруйнувати храм та вбити місцевого священика Архипа, який служив там упродовж 60 років. Для цього вони поєднали дві гірські річки в одне русло і спрямували їх на храм. Почувши молитви Архиппа, архангел Михаїл явився на землю, вдарив мечем по скелі, утворивши в ній ущелину, і вода потекла у неї. Ідолопоклонники повтікали, храм був урятований. Місто, де сталося диво, отримало назву Хони (ущелина).
Традиції святкування
У день святкування Михайлового чуда віряни йдуть до церкви на святкову літургію. Вони щиро й від душі моляться архангелу Михаїлу – вважається, що цього дня навіть найбільш неймовірне молитовне прохання може бути виконане. На Михайлове чудо прийнято ходити в гості та збиратися всією сім’єю за спільним столом серед святкових страв цього дня обов’язково мають бути пирогами з різними начинками із борошна нового врожаю. Раніше в цей день влаштовували братчину – під час якої вирішувалися внутрішні питання та розбіжності.
Що не можна робити на Михайлове чудо
Цього дня суворо заборонено працювати, можна виконувати лише дрібну роботу. Наші предки вірили, що тих, хто береться за роботу, чекають неприємності. Цього дня не можна сваритися, а всі виниклі конфлікти й розбіжності слід вирішувати тільки мирним шляхом, не підвищуючи голос і стримуючи емоції. Після святкової трапези не можна викидати залишки їжі зі столу. Їх прийнято віддавати нужденним і тим, хто голодує.
Народні прикмети на Михайлове чудо
- якщо вранці у свято на деревах є іній – зима буде сніжною;
- якщо вранці туман – слід чекати потепління;
- тепло на Михайлове чудо – осінь буде довгою;
- листя на верхівці берези зеленого кольору – до ранньої зими.