Якщо хочеш спробувати приготувати щось незвичне і в той же час просте, тоді тобі в нашу кулінарну школу. Адже сьогодні ми пропонуємо рецепт хачапурі від Юлії Хажанець.
Кожна жінка, яка кожен день готує сніданок, обід і вечерю для своєї сім’ї хоче приготувати щось незвичне. Але не кожна жінка готова витрачати на це уйму часу. Хачапурі саме тебе блюдо, яке не може не подобається і приготувати його нескладно. переконайтесь у цьому самі.
Наша довідка:
Юлії ХАЖАНЕЦЬ. Декілька років очолювала обласне підприємство, що спеціалізується на поширенні друкованих видань через власну торгову мережу. А потім в один день залишилася без роботи. Оговтавшись, згадала про захоплення юності – кулінарію – і відкрила нову сторінку в своєму житті, яка може стати захопливим романом на роки.
Рецепт хачапурі:
Опара: 200 гр води 1 ч.л солі 2 ч.л цукру 1 ст. л сухих дріжджів 2 ст. л олії 100 грам борошна
Все перемішати і залишити в теплому місці на 30 хв. Через 30 хвилин до опари додати ще 200-250 грам борошна і замісити тісто. Місити 5-7 хв. Якщо буде липнути до рук, підсипати трішечки борошном і трошки можна влити олії.
Поставити в тепле місце на годину, щоб підійшло. Як підійде, розділити на дві частини і сформувати хачапурі.
Сир моцарела, сулугуні і бринза. Пекти при високій температурі.
З цього тіста виходить 2 великі хачапурі, або 4 човника (хачапурі по аджарскі).
Ми вже писали про Юлію
Тоді вона розповідала, що ніколи не думала, що стане безробітною, адже 12 років керувала підприємством «Рівнекнига». Книги, автори, магазини, реалізація, презентації, плани і звіти – усе це упродовж багатьох років було життям Юлії ХАЖАНЕЦЬ.
– Коли завершувався черговий контракт, отримала подяку від роботодавця. Мала підтримку колективу, однак на кадровому конкурсі перемогла інша людина. Були надії залишитися на підприємстві, якому віддала багато років свого життя, але згодом з’ясувалося, що це неможливо. Був шок. Звільнення припало на літню пору, тож, аби переключитися і відволіктися, вирішила зайнятися облаштуванням подвір’я біля нашого приватного будинку, городом, іншими господарськими справами. Через якийсь час зрозуміла, що нарешті змогла відпочити, виспатися, більше часу приділяти сину і родині. Почали разом частіше кудись вибиратися. Усвідомила, що спокійне життя без поспіху має свої переваги. Якось, уже восени, випадково зайшла в офіс до однієї знайомої. Вона мене пригостила смачним печивом зеленого кольору. Коли я поцікавилась, із чого воно зроблене, знайома розповіла, що основний його складник – подрібнене на борошно гарбузове насіння. Придбала у них таке борошно і спекла вдома печиво. Мої хлопці його з’їли за вечір. Тож воно стало однією з постійних страв на нашому столі. Згодом просто так, без якогось задуму виклала фото своїх гарбузових печеньок у соцмережу. – поділилася Юлія.
Фейсбук зробив свою справу
Під фото було чимало коментарів і прохань поділитися рецептом. А потім пролунав дзвінок від однокласниці, яка стала першою замовницею новоспеченого кондитера.
– Вона попросила спекти 50 гарбузових пряників як невеликі сувеніри для колег,– продовжує свою історію Юлія.– Спочатку така кількість мене трохи налякала, здалося, що це дуже багато. Тепер, коли печу в рази більше, це смішно згадувати. Тоді я погодилася, прийняла цей новий для себе виклик. Зробила кілька видів кольорової глазурі, спекла і по-різному прикрасила кожне печиво. Упакувала і віддала подрузі. Мені важко передати словами, яке величезне задоволення я отримала в процесі цієї роботи. Згодом з’явилися й інші замовники. А напередодні дня святого Миколая кілька мамочок попросили спекти гарбузове печиво на благодійні ярмарки. Одна подруга запросила мене в школу до своєї дитини на кулінарний майстер-клас. Оскільки це було вже наприкінці року, спекла імбирні пряники у формі ялиночок, зробила білу глазур без барвників. І разом із школярами ми декорували їх на уроці праці. Діти були у захваті, як і я. Маю вже домовленості на весняні майстер-класи. Планую декорувати з дітками печиво у формі великодніх яєць.
Сьогодні Юлина книга рецептів не обмежується печивом і пряниками
Часто випікає для друзів і знайомих торти, пироги, робить мусові тістечка і зефір. Нещодавно спробувала приготувати в’ялене м’ясо. Вийшло непогано. І такий смаколик теж знайшов своїх шанувальників. Зізнається, що любов до кулінарії була в її житті завжди. Ще з юності любила готувати, шукала цікаві рецепти, щоб потішити своїх рідних. Потім робота забирала багато часу, тож кулінарія відійшла на другий план. А після змін у кар’єрі знову повернулася до свого захоплення. Не виключає, що воно може стати для неї новою справою життя:
– Шукаю нові рецепти, пробую щось нетрадиційне, експериментую. Наприклад, хочу попрацювати з безглютеновою випічкою, десертами для діабетиків, пісними солодощами. Звісно, не завжди все вдається. Буває, візьмеш неякісне борошно чи якийсь інший складник, і вже виходить не так. Планую в майбутньому піти на спеціальні курси чи в якусь кулінарну школу, щоб розширити свої знання про техніки приготування сучасних десертів та декорування випічки. У цій справі, як і в будь-якій іншій, є свої плюси та мінуси. З останнього можу сказати, що проводити на кухні по декілька годин буває досить складно, відчувається втома. До того ж, аби професійно готувати, потрібні спеціальні девайси: термометри, форми, обладнання тощо. Це все вимагає інвестицій.
Поки що ж Юля готує на домашній кухні. У планах – переобладнати «літню» кухню біля будинку. В планах і покупка професійної печі.
І я зможу займатися випічкою, не заважаючи рідним. Але всі ці нюанси забуваються, коли телефонує людина і каже: «Ваш “Червоний оксамит” – це щось неймовірне», або захоплюється якимось іншим приготовленим для неї десертом. Тоді хочеться готувати ще і ще, шукати нові рецепти і створювати щось своє. Можливо, у майбутньому це захоплення переросте у відкриття власної кондитерської і створення нового «солодкого» бренду. Мені б дуже цього хотілося. – підсумовує Юля.