Цьогоріч 6 листопада, у Дмитрівську батьківську суботу, що встановлена перед днем памʼяті святого великомученика Димитрія Солунського, Митроточивого, який святкується 8 листопада за новим стилем, віряни поминають померлих.
Митрополит Львівський і Сокальський Димитрій (ПЦУ)у своєму матеріалі спеціально для НВ розповідає про історію та звичаї цього дня.
Практично за кожним богослужінням і кожного дня звершуються поминання. Але Церква з давніх-давен встановила особливі дні для поминання померлих і назвала їх батьківськими (отцівськими) суботами. Серед найбільш відомих, таких, як Троїцька, Мʼясопусна, Великопосні суботи, дні поминання померлих після Пасхи і окремі визначені дні, є Дмитрівська поминальна субота.
Під час панахиди, яка звершується після Божественної Літургії, у цей день подається і освячується кутя, або коливо, які є спеціально приготовленими. В домашніх умовах це може тепер зробити кожна господиня і принести разом з іншими продуктами — здебільшого це хліб, цукерки, печиво й цукор — до храму. Але головне під час таких панахид складає наша щира молитва. Через особливий чин і спеціально за змістом складені молитви та песнеспіви Церква допомагає нам зосередитися у храмі саме на глибокому розумінні молитов, які линуть до Бога про прощення гріхів померлих наших родичів. Коливо, після відповідного прочитання молитви та окроплення святою водою, забирають додому і пригощають ним родичів та знайомих.
У давній Україні цей осінній період поминання померлих складав кілька субот, а не тільки одну перед днем памʼяті святого великомученика Димитрія Солунського. Ці суботи тривали від свята Покрову Пресвятої Богородиці і аж до «пилипівки», початку Різдвяного посту 28 листопада за н. ст. Тому наші предки знали не тільки Дмитрівську поминальну суботу, але й Михайлівську, перед святом Собору Архистратига Божого Михаїла 21 листопада за н. ст.
Період цих поминальних субот називався «дідами», або «родинною суботою».
Кожна сімʼя вважала своїм обовʼязком зробити поминальний обід у цей проміжок часу і саме в котрусь із субот. На цих обідах подавали борщ, жарене і вареники зі сметаною. А споживали ці страви нужденні та люди похилого віку, молитовно згадуючи померлих та дякуючи тим господарям, які такий обід зготували та благочестиво подали. У народній уяві такі поминальні обіди на Дмитра покращували блаженний стан та загробну участь померлих до другого Господнього пришестя та загального воскресіння.
У 2020 р. була прийнята спеціальна постанова Священного Синоду Православної Церкви України, в якій визначалося «підставами для Дмитрівської поминальної суботи — звершення поминання всіх від віку спочилих отців, братів і сестер наших у суботу напередодні дня пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського 26 жовтня (8 листопада за новим стилем) згадування пам’яті всіх, в Україні голодом заморених, вбитих під час Революції гідності та загиблих внаслідок агресії Російської Федерації на Сході України».