Якось спливла в пам’яті розповідь родича моєї дружини, яку почув від нього ще років з десять тому. Тоді Володимир з Олею саме побралися. Після весілля вирішили жити окремо від батьків, отож перебралися в будиночок, де колись мешкали дідусь із бабусею.
Так от. Хатина була стара, але добротна і міцна. Вулиця, на якій розташовувалося скромне житло новоспеченого подружжя, невелика, на кілька дворів. По сусідству – дві бабці, зовсім звичайні на перший погляд. Бабі Мані років сімдесят, бабі Валі –може, на п’ять більше. Обидві залишилися самотніми, поховавши своїх близьких. Іноді ці старенькі приходили до молодят у гості.
Незабаром Володя дізнався, що дружина завагітніла. Радості не було меж! Але разом з тим насторожила його якась надмірна наполегливість у поведінці бабусь: вони буквально не давали проходу його дружині. Щодня в один і той же час приходили, а потім через годину йшли геть…
Невдовзі Володимир почав помічати щось недобре у самопочутті дружини: вона стала блідою, дратівливою, вічно незадоволеною. Здавалося, що вона ніби постаріла. Спершу він все списував на її «цікавий» стан, тому терпляче зносив всі нападки й істерики. Але помітив одну закономірність: напади дратівливості та істерії починалися відразу після того, як бабці залишали їхню хату. Зате у стареньких, навпаки, спостерігався незвичайний душевний і фізичний розквіт: вони щось наспівували собі під ніс, мили, шкребли, прали, підмітали…
- За чотири місяці Рівне отримало більше 20 мільйонів плати за землю
- Рівне бореться за статус найпривабливішого міста України
Якось Олю «прорвало» і вона зізналася, що їй здається, ніби з неї повільно викачують енергію. Володя суворо заборонив дружині спілкуватися з бабцями і не пускати їх у двір. Та коли наступного дня повернувся додому, то застав Олю в ліжку в пригніченому стані. На столі стояли немиті три чашки з-під чаю… Тоді Володимиру й спала на думку одна ідея, котру він колись почув від своєї бабусі. Відшукав у сараї величезний іржавий цвях, забив його в один із стовпчиків, на яких висіли ворота. Це вже потім він згадав, що цвях треба забивати в поріг.
– І ось бабці знову біля нашого будинку, – розповідав Володимир. – Хвіртку попередньо я замкнув, щоб вони не завалилися у двір без мене. Почувши вимогливий стукіт, я вийшов на ганок і запитав, що потрібно. Сказали, мовляв, у гості до Олечки прийшли. Я запросив їх увійти, не забуваючи при цьому думати про мого маленького помічника, який міцно сидить в дерев’яному стовпі. Старша, баба Валя, вже занесла ногу, щоб увійти у хвіртку, але раптом обличчя її болісно зморщилося, його спотворила гримаса шаленої злоби! Все це тривало мить, але я пильно спостерігав за нею. Швидко взявши себе в руки, вона відвела ногу і прошипіла: «Олю поклич». Я відповів, що дружині нині нездужається. Весь цей час друга, Маня, злісно витріщалася то на мене, то на свою подругу, немов не доганяючи, в чому справа.
Бабці так і не увійшли у двір: немов якась невидима стіна не пускала їх далі хвіртки.
Після цього через кілька днів Володимир помітив, як бабці подалися на очах: ходили повільно, згорбившись, гладенькі і рум’яненькі личка зморщились і зсохлись. Вони більше не наспівували пісень і не працювали по господарству з таким завзяттям і ентузіазмом, як досі. Дружина Володі, навпаки, заспокоїлася, стала усміхненою, веселою. А згодом у молодого подружжя народився первісток. Щоправда, цвяха Володимир не витягував, мовляв, його сім’ї він не заважав.
Володимир САВЧУК
Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»