Старий стереотип свідчить, що собаки – товариські й віддані своїм господарям, тоді як коти – холодні та байдужі. Власники кішок можуть не погодитися, – про це пише ВВС Україна.
Дослідження котячої поведінки свідчать, що коти здатні утворювати емоційний зв’язок зі своїми господарями. Вони відчувають тривогу при розлуці, краще реагують на голос хазяїна, ніж незнайомця, і в ситуації небезпеки шукають заспокоєння у свого господаря.
Втім, нове дослідження, проведене японськими науковцями, показує, що наші стосунки з котами є дещо складнішими. Застосувавши метод, за допомогою якого раніше вивчали поведінку собак, вчені виявили, що коти – на відміну від собак – не відчувають негативних емоцій до незнайомців, які відмовилися допомогти їхнім господарям.
В ході експерименту кішка спостерігала, як її господар намагався відкрити коробку. З обох боків господаря сиділи двоє незнайомців, до яких він звернувся по допомогу. У першій частині експериментів один із незнайомців допоміг хазяїну тварини впоратися із завданням. У другій частині – він відмовився допомогти. Другий із незнайомців виконував пасивну роль в обох експериментах. Потім обидва незнайомці пропонували коту їжу, а вчені спостерігали, до кого кіт підійде першим.
Під час таких експериментів із собаками, тварини чітко продемонстрували негативне упередження. Вони однозначно відмовлялися брати їжу з рук незнайомця, який не став допомагати їхньому господарю.
Проте коти показали абсолютно байдужість. Вони не надавали переваги «корисній» хазяїну людині, але й не уникали того, хто не допоміг. Схоже, що їжа для них – це просто їжа.
Соціальні сигнали
Можна було б зробити висновок, що коти егоїстичні створіння, яким абсолютно байдуже до того, що станеться з їхніми господарями. Хоча це узгоджується з нашим загальним уявленням про котів, це – приклад антропоморфного упередження. Іншими словами, ми інтерпретуємо поведінку тварин так, наче вони є маленькими пухнастими чоловічками, а не істотами зі своїм особливим способом мислення.
Щоб по-справжньому зрозуміти котів, нам потрібно відійти від людиноцентричної моделі. Тоді поведінка котів у згаданому вище експерименті свідчить радше про те, що вони просто не розуміли соціальної взаємодії між людьми. Вони не знали, хто з незнайомців поводився недоброзичливо до їхнього господаря. Коти здатні сприймати деякі соціальні сигнали людини – вони здатні стежити за вказівками людини та чутливі до її емоцій. Однак вони менше розуміють наші соціальні відносини, ніж собаки.
Кішки були одомашнені пізніше ніж собаки, і це вплинуло на них значно менше. Собаки походять від тварин, які взаємодіяли у зграї, тоді як предки котів переважно були мисливцями-одинаками.
Одомашнення, вочевидь, покращило соціальні навички, які у собак вже були, але не мало таких наслідків для котів, менш обізнаних у соціальній взаємодії.
Отже, нам не варто робити швидких висновків, що котам байдуже, якщо нас хтось скривдить. Скоріше за все, вони просто не знають, як це показати.