Літо. Місто закипіло від спеки, вулички розжарилися, а діти нудьгували. Зоопарк в Рівному ми вже вивчили вздовж і впоперек, побували й у Луцькому. На Оствиці відпочивали не один раз. А літні канікули довгі, а в місті нудно в спеку… Тому коли натрапили на згадку про контактну ферму “з альпаками” у селі Городище “Fluffy farm” — наш інтерес миттєво перетворився на план. Автомобіля не маємо, але дізналися, що туди ходить автобус.
Порада перша: автобус, який зручно довезе «до Альпак» ходить зранку 9.40, та в обід 12.15 від залізничного вокзалу. Тому повернутися автобусом в Рівне можна лише в 12.50 та 19.00. Тож під час планування поїздки врахуйте це.
Вже наступного ранку ми з рюкзачками, пляшками води й очима, повними очікування, вирушили назустріч пухнастій мрії. Онука примостилася біля скла — вона вже який день випитує, коли нарешті поїдемо дивитися на тих незвичайних тварин, яких вона вже бачила в зоопарку. Але ж ми їдемо не в зоопарк, а на ферму!
Ми приїхали до альпак, коли ферма була ще зачинена, адже починає працювати з 11 години. Але ті 40 хвилин очікування ми використали з користю — пройшлися до ставків, пофотографувалися на фоні гарного краєвиду та зустріли зграйку каченят на чолі з мамою.
Дитина повертає голову до мене і просить: «Давай у чата GPT спитаємо про альпак?» — не витримує очікування мій компаньйон в подорожах (до речі, найкращий, жодного разу не почула від неї, що устала, чи “давай не підемо”, чи “давай повернемося”. Хоча їй лише сім).
Ось що розповів про альпак штучний інтелект:
Альпаки — це такі милі тваринки, схожі на лам, але трохи менші. Їх вирощують заради м’якої та теплої вовни. Альпаки живуть в Андах, в Південній Америці. Найбільше їх у Перу, але також є в Болівії, Еквадорі та Чилі. Вони люблять високогір’я, де прохолодно і є багато трави для їжі. Альпаки дуже спокійні та доброзичливі тварини, і прогулянка з ними може бути дуже приємною. Це чудовий спосіб відпочити на природі та насолодитися спілкуванням з тваринами.
Перше знайомство з альпаками
Тож після очікування, проведеного з користю, ми нарешті заходимо на територію, купляємо вхідні квитки та корм для тварин. В паперовому стаканчику — нарізана великими шматками морква та щось незрозуміле. Питаємо, що це і кому можна давати.
Виявляється, корм універсальний — «для всіх», а незрозуміла їжа на дні стаканчика — це спресоване сіно.
Порада друга: якщо ви приїхали з дітьми до альпак вперше, особливо якщо заходите першими, то краще не заходьте відразу до них з їжею. Адже тваринки звикли, що відвідувачі приходять до них зі смаколиками, тому гуртом біжать до людей і кожна з них намагається першою отримати морковку. І хоча вони дуже обережно беруть її з долоні, а саме так радять годувати тваринок господарі, проте маленьких дітей ці дружні «обійми» можуть налякати.
Поспілкуватися з альпаками нам вдалося лише з другого заходу, коли вже зайшли без смаколиків і показували їм пусті долоні. Вони ж, побачивши, що в нас нема нічого, відходили від нас і ми вже змогли спокійно роздивитися тваринок та погладити їх м’якесеньку шерсть — наче теплий дотик хмаринки.
Ферма “Fluffy farm” — це не просто місце. Це простір, де час сповільнюється, а емоції переповнюють. Тут є окремі вольєри — з вагітними самками та новонародженими. Туди нас не пустили, і правильно: нехай малята ростуть у тиші.
А ми повернулися назад, де в вольєрах снують карликові кози, кролики та морські свинки. Діти просто не можуть стримати емоцій! Малеча кидається до кроликів — їх м’яка шерстка так і кличе погладити.
Моя дівчинка обіймає пухнастого кролика і не може відірвати від нього погляд. Очі світяться від щастя, коли малюк довірливо притискається до її щоки. А морські свинки — ці крихітні комочки — викликають справжній захват. Дітлахи обережно беруть їх на руки, цілують у носики, а ті спокійно дозволяють себе фотографувати. Радість дітей неможливо передати словами — вони сміються, обіймаються з тваринками і просять: «Ще одне фото, ще одне!»
А павичі, розкривши свої чудові хвости, ходять по двору ніби справжні господарі.
Прощання, з надією на повернення
Час летів непомітно, і коли побачили автобус, що наближається, серце стиснулося. Не хотілося йти — здавалося, що можна залишатися там не на один день. Серед цього спокою, серед пухнастих створінь, які дарують безумовну ніжність, час втрачає своє значення.
Але автобус приїхав, і довелося прощатися. Ось останнє фото на згадку — дитина обіймає морську свинку, усміхається у камеру, а там далі у вольєрі мирно пасуться альпаки. Побачивши цю фотографію пізніше, я подумала: “Ось так виглядає щастя”.
Ферма біля Рівного — це не лише подорож. Це історія, яку хочеться переповісти. Це пам’ять про день, коли ми зустріли альпак і трішки змінилися.
Для уточнення актуальної інформації про режим роботи, ціни та розклад транспорту рекомендується попередньо зв’язатися з організаторами, телефон: +380 68 87 57 257.
Читайте також: Рівненський зоопарк: від африканських левів до реабілітації військових