Сьогодні ми маємо можливість надіслати повідомлення в будь-яку частину світу. Ми живемо у ХХІ сторіччі, де завдяки онлайн перекладачам стерто навіть мовні бар’єри,які довгий час розділяли людство. Та після освоєння навчальних технологій люди забули про невід’ємну складову життя – живе спілкування.
Живе спілкування стає дедалі більшою розкішшю у нашому суспільстві.
Навіщо дзвонити, коли можна надіслати смс. Зустрічатися, якщо можна увімкнути відеочат?
З настанням карантину дефіцит живого спілкування відчули всі: діти і дорослі. І без того “ганджетних” школярів помістили в ізольований вакуум, і позбавили можливості спілкування з однолітками, займатися спортом у команді чи гуртках.
“Дітям зараз дуже важко, – ділиться мама двох дітей, пані Олена. І хоч карантин послабили, люди ще не можуть повноцінно пересуватися. У дітей немає можливості займатися спортом, до якого ми займалися раніше. Деякі батьки не відпускають своїх дітей на вулицю чи в парк гуляти, як раніше, боячись за здоров’я своїх дітей. І я їх розумію, багатьох людей загнали в страх і рамки. І повернутися до звичного життя буде не так просто. Ми не можемо зібратися на дитячі дні народження, як раніше, бо не хочемо брати відповідальність за чужих дітей. Ми не можемо і не хочемо вирішувати за когось, боятися карантину чи ні. Вважаю, це особиста справа кожного. Я думаю, що ми просиділи 3 місяці вдома перед онлайн уроками, і що нас ще чекає онлайн літо, і вже точно не хочеться, його провести вдома перед гаджетами. Перед нами постало питання – як оздоровити дітей влітку, щоб це було нам по кишені?”
Тепер знайомство з технологіями починається з самого дитинства. Національний Інститут охорони здоров’я США спонсорував дослідження розвитку мозку понад 11 тисяч дітей. Встановлено, що діти, які проводять перед екраном понад дві години в день, показують низькі результати в тестах на мислення і знання мови.
Поговорити коштує гроші.
Чи помічали ви мимоволі наскільки автоматизований стає світ. Візьміть наше місто, і зверніть увагу скільки багато закладів переходить на самообслуговування – каси в маркетах, самообслуговування на поштах, кава на виніс, або у форматі з собою. Класичний формат замовити кави у кав’ярні і потеревенити з персоналом буде коштувати дорого і поступово зменшується.
До нас доходять європейські реалії, якими жили іноземці уже 15 років.
У Кореї , Нью-Йорку, Японії і в інших великих містах послуги “поговорить”, так би мовити по душам коштує гроші.
З одного інтернет видання – “29-річна Джекі Семюел із Нью-Йорка притуляє до себе чоловіка під час сеансу “Обійми за гроші”. Вона має 30 клієнтів щотижня і бере за 1 годину роботи 60 доларів США. Люди страждають від депресії та самотності. І готові за спілкування і обійми платити гроші. В нас в Україні ми спілкуємося із родичами і сусідами. У великих містах, зі стрімким темпом життя, це не так доступно. Карантин ще раз довів нам важливість спілкування віч на віч.
Багаті і розумні люди надають перевагу живому спілкуванню.
Американське видання The New York Times оприлюднило дискусійний матеріал про те, що сьогодні світ опинився на порозі нової реальності, де розкішшю стали живий досвід і людський контакт. А пам’ятаєте ще з 1980-х років, коли стався бум персональних комп’ютерів, наявність домашньої й переносної техніки було ознакою багатства. Шанувальники технологій, які могли собі це дозволити, поспішали до крамниць за новими пристроями, щоб похвалитися ними перед усіма. Народженні в 50-х роках пам’ятають телевізор, один на всю вулицю, де збиралися дивитися фільми мало не усім селом.
Як швидко все минає і цифрова реальність перетворюється на прихисток найменш заможних прошарків суспільства.
У міру того, як у житті бідних з’являється все більше екранів, вони зникають із життя багатих. Чим ви багатші, тим більше витрачаєте на те, щоб залишатися оффлайн і перейти до живого спілкування.
Аліна Будафенко
Читайте також: Для школярів створили книгу про коректне спілкування і безбар’єрність