Уже сто другий день народження святкуватиме 4 травня Іван Якимович Барабаш. Колишній військовий хірург пройшов війну, тому найбільше вболіває за мир і спокій в Україні. А ще не втрачає оптимізму та цікавиться усім, що відбувається довкола.
Іван Якимович прожив довге, насичене, але непросте життя. Народився у небагатій родині. Завжди хотів бути лікарем, навчався в Харківському військовому медучилищі, здобув фах фельдшера. Закінчив навчання у червні 1941 року. Тож практичні навички довелося здобувати на війні.
Спершу служив на Південно-західному фронті. Отримав направлення в місто Лебедин Сумської області. Там була авіаційна база. Пригадує історію свого «бойового хрещення». Якось почув гул літаків. Подумав, що то свої повертаються на базу. Вже за мить аеродром почали обстрілювати, то були винищувачі Люфтваффе.
– Перед очима від розривів боєприпасів піднімалася земля, я розгубився, – пригадує Іван Якимович. – Бігти, ховатися не було куди. Побачив перед собою яму, вскочив туди, щоб урятуватися. У тій ямі мене ледь не засипало землею заживо. Отримав контузію. Отямився від криків поранених солдатів. Рятувати живих, але понівечених вояків довелося самими лише бинтами. Адже більше нічого не вціліло в розбомбленій санітарній машині.
- Рівнянам час подбати про імунітет
- Замовити ролети та отримати знижку
Молодий лікар пройшов ту страшну війну з першого до останнього дня, рятуючи життя солдатів і цивільних. Траплялося, що доводилося проводити в операційній дні і ночі. Пригадує, як колись мав ампутувати ногу пораненому бійцю, бо почалася гангрена.
Найстрашнішим епізодом з часу війни вважає операцію зі звільнення Києва від фашистів у листопаді 1943-го.
– Казали, що під Сталінградом Волга була червона, а коли підійшли до Києва, Дніпро був просто кривавим, – згадує ветеран.
9 травня 1945 року Іван Барабаш зустрів у Празі. Після перемоги він продовжував лікувати поранених. По завершенню війни працював фельдшером у військових частинах. Згодом за переводом потрапив до Рівного. Тут разом із дружиною виростив трьох дітей. Має онуків та правнуків, які нині роз’їхалися по всьому світі. У Рівному мешкає й донині і зустрічає свій 102 день народження.Мабуть, саме завдяки своїй нелегкій, але благородній праці і заслужив Іван Якимович свій довгий вік. А, може, ще й завдяки своєму оптимізмові і цікавості до життя:
– Іван Якимович дуже переймається політикою, часто дивиться телевізор, читає газети, перечитує книги зі своєї бібліотеки, – розповідає його дружина Лариса Михайлівна. – Не п’є і не курить, але погано чує. А ще полюбляє допомагати мені на кухні, сам може підігріти собі обід, коли я не вдома, чи заварити чай.
Наталія НИРКОВА
Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»