129 років від дня народження Михайла Опанасовича Булгакова. Він народився 15 травня 1891 року в Києві в сім’ї професора та відомий як автор роману “Майстер та Маргарита”.
Його життя було насичене подіями із запаморочливими зльотами та гучними падіннями. Одного дня він міг ходити, як жебрак, а вже наступного дня виглядати богачем, проходячи вуличками у супроводі прекрасних панянок.
Про продаж душі
Відомо, що Булгаков часто ходив у Великий театр, щоб послухати “Фауста”. Ця опера завжди піднімала йому настрій. Особливо йому був близький образ самого Фауста. Але одного разу Булгаков повернувся з театру похмурий, в стані важкої депресії. Це було пов’язано з твором, над яким письменник нещодавно почав працювати, – п’єсою “Батум”. Погодившись написати п’єсу про Сталіна Булгаков упізнав себе в образі Фауста, що продав душу дияволу.
Відсутній персонаж
У 1937 році, в річницю смерті О. С. Пушкіна, декілька авторів представили п’єси, присвячені поетові. Серед них була і п’єса М. А. Булгакова “Олександр Пушкін”, яку відрізняла від творів інших авторів відсутність одного персонажа. Булгаков вважав, що поява цієї дійової особи на сцені буде вульгарна і позбавлена смаку. Відсутнім персонажем був сам Олександр Сергійович.
Клад Михайла Булгакова
Як відомо, в романі “Біла гвардія” Булгаков досить точно описав будинок, в якому він жив в Києві. А власники цього будинку за одну деталь опису дуже не полюбили письменника, оскільки вона принесла прямий збиток будівлі. Річ у тому, що хазяї розламали усі стіни, намагаючись знайти клад, описаний в романі, і, звичайно ж, нічого не знайшли.
Історія Воланда
Воланд Булгакова отримав своє ім’я від гетівського Мефістофеля. У поемі “Фауст” воно звучить всього один раз, коли Мефістофель просить нечисту силу розступитися і дати йому дорогу: “Дворянин Воланд йде”! У старовинній німецькій літературі біса називали ще одним ім’ям – Фаланд. Воно виникає і в “Майстрові і Маргариті”, коли вар’єте, що служать, не можуть згадати ім’я мага: “…Можливо, Фаланд”?
У першій редакції твору містився детальний опис (15 рукописних сторінок) прикмет Воланда, коли він вперше з’являється під виглядом “незнайомця”. Цей опис зараз майже повністю втрачений. Крім того, в ранній редакції Воланда звали Астарот (один з самих високопоставлених демонів пекла, згідно західної демонології). Пізніше Булгаков замінив його, мабуть тому, що цей образ не міг бути тотожним сатані.
“Собаче серце” і російська революція
Традиційно повість “Собаче серце” трактують тільки в одному політичному ключі: Шаріков – алегорія люмпен-пролетаріату, несподівано для себе отримавши безліч прав і свобод, швидко виявив при цьому егоїзм і бажання знищувати собі подібних. Проте є і інша інтерпретація, нібито ця повість була політичною сатирою на керівництво держави середини 1920-х років.
Зокрема, що Шаріков-Чугункін – це Сталін (в обох “залізне” друге прізвище), проф. Преображенський – це Ленін (перетворивший країну), його асистент лікар Борменталь, що постійно конфліктує з Шаріковим, – це Троцький (Бронштейн), Швондер – Каменєв, асистентка Зіна – Зінов’єв, Дарина – Дзержинский і т. п.
Прототип Бегемота
У знаменитого помічника Воланда існував реальний прототип, тільки в житті він був зовсім не котом, а собакою – чорним псом Михайла Опанасовича по кличці Бегемот. Собака цей був дуже розумний. Одного разу, коли Булгаков святкував зі своєю дружиною Новий рік, після бою курантів його собака прогавкав 12 разів, хоча її ніхто цьому не учив.
Іван Васильович : назад в майбутнє
Ще в 1934 році Михайло Опанасович Булгаков написав п’єсу-комедію “Іван Васильович” про те, як московський винахідник Микола Іванович Тимофєєв створює машину часу і переносить в сучасний світ (тобто 1934 рік) Івана Грозного. У свою чергу, в минуле потрапляють двійник Івана Грозного управдом Бунша-Корецький і шахрай Жорж Милославський. Сучасники Булгакова замучили автора проханнями про зміни і переробки. Всі боялися очевидної схожості між особами Іоанна Грозного і Йосипа Сталіна.
Тріумфальний успіх прийшов до “Івана Васильовича” в 1973 році, коли до цієї п’єси доклав руку блискучий майстер кіно Леонід Іович Гайдай. Режисер зберіг Булгаківську лінію майже повністю, але йому все ж доводилося адаптувати деталі 30-х років до реалій 70-х.
Видатні цитати Булгакова
“Ніколи і нічого не просіть! Ніколи і нічого, і особливо у тих, хто сильніше вас. Самі запропонують і самі все дадуть!”
“Той, хто любить, повинен розділяти долю того, кого він любить”.
“Щастя як здоров’я: коли воно в наявності, його не помічаєш”.
“Недобре таїтись в чоловіках, що уникають вина, ігор, суспільства чарівних жінок, застільної бесіди. Такі люди або тяжко хворі, або таємно ненавидять оточення”.
“Друга свіжість – ось що нісенітниця! Свіжість буває тільки одна – перша, вона ж і остання. А якщо осетрина другої свіжості, то це означає, що вона тухла!”
“Устигає усюди той, хто нікуди не квапиться”.
“Тільки через страждання приходить істина… Це вірно, будьте спокійні! Але за знання істини ні грошей не платять, ні пайка не дають. Сумно, але факт”.
“Можливо, гроші заважають бути симпатичними. Ось тут, наприклад, ні у кого немає грошей, і усі симпатичні”.
“На злочин не ідіть ніколи, проти кого б він не був спрямований. Доживіть до старості з чистими руками”.
“На світі існує тільки дві сили: долари і література”.
“Досить погнати людину під пострілами, і вона перетворюється на мудрого вовка; на зміну дуже слабкому і в дійсно важких випадках непотрібному розуму виростає мудрий звіриний інстинкт”.
“Злих людей немає на світі, є тільки люди нещасливі”.
“Письменник завжди буде в опозиції до політики, поки сама політика буде в опозиції до культури”.
За матераілами преси.
Джерело Дарія Камінська