Жіночий клуб «Мегаполіс» з Бердянська зміг переселитися у Рівне. Щоправда, жіночий клуб, що створювався як бізнес-проєкт, тепер став місцем для спілкування завдяки Поліні.
Раніше (ще задовго до початку повномасштабної війни) Поліна не раз їздила за кордон. Бувало, навіть приглядались із чоловіком до інших країн – не як туристи. Закрадалися спокусливі думки знайти собі там, в облаштованому світі, місце для постійного проживання. Втім, залишилася в Україні.
І не шкодує, не зважаючи на те, що через війну довелося чимало пережити. Вже більше як рік, вирвавшись з окупації, Поліна з мамою, чоловіком та дітьми проживають у Рівному. Про те, як склалося в бізнеследі, котра в Бердянську мала власний готель та жіночий клуб, життя на новому місці, вона розповіла журналістці «Семи днів».
- Змінила своє життя та життя інших жінок
- Від Бердянська до Рівного через окупацію
- В Рівному відчула в собі силу і натхнення боротися з несправедливістю та безладом у місті
- З випадковостей складається життя
Змінила своє життя та життя інших жінок
24 лютого 2022 року розділило життя Поліни Гасянок на «до» і «після». Не без суму вона згадує роки у Бердянську, де ще під час навчання у місцевому університеті знайшла своє покликання, започаткувала успішний бізнес, будувала плани на майбутнє.
– Ще навчаючись на хореографа, – розповідає Поліна, – почала викладати в танцювальному гуртку. Згодом стала його художнім керівником. По закінченні університету зрозуміла, що хочу викладати й дати можливість студентам вже з першого курсу працювати з дітьми. Це допомагає майбутнім хореографам зрозуміти, чи готові вони до роботи саме з малечею. Адже вони готувалися працювати з дошкільнятами.
Щоправда після декретної відпустки Поліна залишила викладацьку діяльність, але й далі продовжувала вести дитячий гурток танців. Мабуть, так би й займалася своєю єдиною на той час улюбленою справою, якби не звернула увагу на мам, які марнували час, чекаючи кінця занять своїх дівчат. Саме ті 15 жінок через три роки стали «піонерками» жіночого клубу «Мегаполіс», який згодом налічував вже 240 членкинь.
Власне, «Мегаполіс» бізнес-проєктом став випадково. Задумавши відкрити в готелі кафе, Поліна пішла навчатися у бізнес-школу. Але там їй запропонували розробити інший проєкт, який не був би прив’язаним до курортного сезону. Отож, взялася за створення жіночого клубу. Тут же знайшовся перший клієнт, який придбав річний абонемент для своєї дружини. А одна із подруг, довідавшись про плани Поліни, запропонувала для клубних зустрічей свій будинок.
– У нас були не тільки танці, – зауважує Поліна, – а й тематичні вечірки, уроки макіяжу, зачісок, етикету. Місія клубу: кожна жінка, незалежно від статків, віку, статусу, має бути залученою до світського життя.
Головне – мати бажання, а далі Поліна все брала у свої руки. На початку вона сама організовувала вечірки, домовлялась про наряди, зачіски, макіяж. Навіть власні речі з дому приносила. Невдовзі з’явилися партнери, яким можна було делегувати частину рутинної роботи. А з часом саме учасниці клубу не давали зупинитися, спонукали розвиватися далі. За два роки «Мегаполіс» набув неабиякої популярності і престижу, розростався числом членкинь. Розширювалася й тематична палітра щотижневих заходів жіночого клубу. Поліна Гасянок поринула в активне, сповнене вечірок і свят життя.
Від Бердянська до Рівного через окупацію
Усе докорінно змінилося вранці 24 лютого 2022 року, коли в Бердянську пролунали гучні вибухи. Чоловік Поліни, який працював рятувальником, відвіз її з дітьми у Токмак Запорізької області до мами.
– Я була впевнена, – каже жінка, – що ніхто туди не прийде. Але через три дні ми опинились в окупації й місяць перебували в справжньому пеклі. Чоловік зміг вибратися з Бердянська, коли туди прийшли росіяни, щоб не працювати на них. Це було непросто. Йому з колегою по роботі довелося покладатися на власний розум та усвідомлення ризику…
До Запоріжжя після місяця в окупації Поліна з батьками, дітьми та чоловіком добралися в жахливому стані. Коли після багатьох напівголодних днів вони побачили в магазині повні полиці хліба, відчула, що ось-ось втратить свідомість. Жінка не хоче навіть згадувати про те, що їм довелося пережити й перетерпіти.
Не знайшовши у Запоріжжі ані житла, ні роботи, вони вирушили до Рівного, куди з Києва виїхав брат Поліни. З часом брат повернувся до столиці, а Поліна з сім’єю досі в Рівному.
– Найважче на перших порах було прийняти те, – згадує жінка, – що люди могли просто жити, спокійно ходити до крамниці чи по інших справах. Відверто кажучи, не пам’ятаю, як ми прожили перші два місяці. Мене вибивало з колії практично все. Навіть довідка ВПО. Адже мені здавалось, що рівняни реагують на нас негативно. Тільки з часом змогла адаптуватися, перестала сприймати негативні вислови окремих людей на свою адресу.
В Рівному відчула в собі силу і натхнення боротися з несправедливістю та безладом у місті
Попри те, що в Рівному сім’ю Поліни забезпечили житлом, харчуванням, одягом та іншими необхідними речами, жінка розуміла, що все це – тимчасове. Прийде час, коли потрібно буде самим про себе дбати. Це спонукало її до дій та пошуку варіантів. А відтак опинилась на навчанні з фінансової грамотності, щоб самій стати тренеркою.
Враховуючи свій підприємницький досвід (у Бердянську, крім жіночого клубу, мала готель), вона планувала вчити інших, як заробляти гроші. Адже навіть попри втрату через війну майна вважає себе самодостатньою людиною. Насамперед тому, що не здалася і не опустила, зіткнувшись із труднощами, рук. А вміння заробляти у неї є і нікуди не подінеться.
У соцмережах Поліна натрапила на сторінку Ольги Гаркавчук, де ознайомилася з її проєктами, і пішла на навчання у проєкт «SoFIA» де отримала сертифікат тренера з фінансової грамотності. У Ольги Ігнатьєвої, яка проводить заняття в групах самодопомоги для жінок, Поліна взяла участь у грі «Світ громад», яка остаточно дала їй зрозуміти, наскільки вона інтегрувалася в Рівненську громаду. Енергійна Поліна відчула в собі бажання, силу і натхнення боротися з несправедливістю та непорядками у Рівному. Довідка ВПО не зупиняє її, коли вона вважає за потрібне робити зауваження місцевим чиновникам. Не відчуває, що вона тут тимчасово і їй все одно. Поліна готова активно долучатися до життя громади.
Згодом Поліна Гасянок відкрила в Рівному клуб «Мегаполіс». Спершу орендувала залу, де проводила безплатні заняття з фітнесу. Паралельно завдяки організації «Жінки за майбутнє» почала співпрацювати з іншими клубами, в яких давала уроки танців. За якийсь час натрапила на інформацію про курси «Філіжанка мови по-рівненськи», записалася на них, щоб вдосконалити свою українську.
– Стала відвідувати курси, – каже жінка, – бо зрозуміла, що мені не вистачає навиків спілкування українською. Хоча на той момент уже повністю перейшла на українську мову в побуті. До цього, як не дивно, спонукали мене поляки. Коли у Рівне приїхала фура із допомогою з Польщі, то поляки, як помітила, негативно реагували на мою російську мову. Це також дало поштовх до відвідування курсів.
Торік, ближче до осені, коли готували дитину до школи, у сім’ї Гасянок зросли витрати. Отож Поліна збагнула, що потрібно шукати джерела заробітку. На той момент вона змогла себе зарекомендувати як активний, позитивний тренер, який «горить» своєю справою. Жінка відчувала неймовірну вдячність кожній своїй учениці тільки за те, що та прийшли на її заняття. Зі слів Поліни, вона не лише освоїлася в Рівному, а й познайомила із собою місто. За час волонтерських занять її група суттєво виросла, тож потрібно було розширятися.
З випадковостей складається життя
Долею випадку, а саме під час працевлаштування своєї мами, Поліна долучилася до волонтерства у Європейському сімейному центрі «Традиція». Там вона стала проводити заняття для дітей.
Тоді ще не розділяла своїх учнів за віком, а формувала групи за рівнем підготовки. Нині ж, коли за короткий час сповна проявила себе як хореограф, має вже чотири різновікових групи – від дошкільнят до їхніх мам.
– У Європейському сімейному центрі «Традиція» я відчула турботу та підтримку, – каже Поліна. – Мені, як хореографу, надавали повний карт-бланш. Крім того, не лише повністю довіряють, а й допомагають. І не тільки в роботі. Саме колектив центру наполіг на тому, що моїй сім’ї потрібно шукати окреме житло, а не перебиватися в гуртожитку. Невдовзі так і сталося.Нині до діяльності Європейського сімейного центру «Традиція» долучилася вся сім’я Поліни: чоловік веде спортивні заняття для хлопців, а мама готує дітей до школи. Тут уже ніхто й не згадує, що вони з Бердянська.
Втім, досягнутого у Рівному Поліні виявилося замало. Активна жінка взялася втілити ще один задум. Подала заявку на участь в акселераційній програмі «Відважна» для українок, які заснували мікро- чи малий бізнес або мріють стартувати власну справу. В числі 30 відібраних пройшла курс навчання. Її ідея полягає у створенні мобільної бригади фітнес-інструкторів.
– Якщо у вас, скажімо, є місце, – роз’ясняє Поліна, – то тренер приїде зі своїм обладнанням і проведе заняття з йоги або пілатесу. Це така собі перерва на спорт під час роботи.
Дізнавшись про задум Поліни, їй запропонували тимчасово замінити вчителя фізкультури в одній із приватних шкіл. Як результат, уже після першого уроку з’явилась ідея створення скай-джампінгу в приватній школі, де не було обладнаної спортивної зали. Пропозиція знайшла відгук у власників школи. Невдовзі вони закупили батути, на яких діти займаються під час уроків фізкультури.
Щойно запустивши один проєкт, Поліна береться за реалізацію нового задуму. А ідей у неї – хоч відбавляй! Так, скажімо, створивши скай-джампінг у приватній школі, відкривши групи танців у центрі «Традиція», проводячи безплатні заняття для дітей і дорослих за програмою ЮНІСЕФ «Спільно», даючи щонеділі уроки танців фламенко та бачата, у планах жінки вже з вересня запровадити одноденні ретріти на вихідні. Це виїзди з повним перевантаженням. Але й це ще далеко не все. Поліна Гасянок, яка вважає себе рівнянкою, активно влилася у життя міста. Адже Рівне для неї, як твердить, стало рідним. «Коли повертаюся у Рівне з поїздки, то відчуваю, що їду додому», – каже вчорашня мешканка Бердянська.
Наталя ЯГУЩИНА
Публікація підготовлена за підтримки ГО «Інститут масової інформації» в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network.
Читайте також:
- Мешканці села на Рівненщині зібрали продукти для села на Херсонщині
Мешканці села Курозвани, що в Гощанській громаді, знову продемонстрували свою згуртованість, людяність та бажання допомогти тим, хто цього найбільше потребує, і зібрали черговий гуманітарний вантаж для постраждалих від війни. Цього разу вони долучилися до збору овочів, консервації та інших…