Цікаво дізнатися, як мозок реагує на відсутність світла та як допомогти собі легше пройти такі ситуації. Про це на своїй сторінці розповіла експертка з нейроменеджменту, нейродослідниця, коуч з розвитку лідерства Наталія Кадя.
Освітлення сприяє раціональній обробці емоцій
Кожен орган в нашому тілі працює за своїм внутрішнім годинником. Головний кардіостимулятор — це ділянка мозку під назвою супрахіазматичне ядро (SCN). Клітини сітківки ока надсилають «світлову» інформацію клітинам SCN. Цей сигнал вмикає відповідні гени у цих клітинах. Коли ці гени ввімкнені, клітини виробляють білки, які викликають каскад змін у мозку та тілі. Згодом рівень білку в клітинах SCN піднімається настільки високо, що вони сигналізують генам виключатися, і тоді рівень білку знов падає.
Цей цикл триває 24 години. Він починається щоранку з появою сонячного світла, щоб синхронізувати роботу організму з навколишнім середовищем.
Якщо сонячне світло недоступне, організм підтримує 24-годинний цикл, але він більше не прив’язаний до світла та темряви.
Відсутність світла впливає на активність мозку, провокуючи іppaціональні страхи.
Мигдалеподібне тіло відіграє ключову роль у формуванні наших емоцій. Воно відповідає за наші страхи. При включеному світлі підвищується функціональний зв’язок між мигдалеподібним тілом та вентромедіальною префронтальною корою, яка пов’язана з обробкою емоційних реакцій людини. Тому освітлення сприяє раціональній обробці емоцій.
Освітлення сигналізує мозку про помірну безпеку. В безпеці активність мигдалеподібного тіла знижується. Коли світла немає, мигдалеподібне тіло активується, сигналізуючи мозку про небезпеку. Так ми починаємо відчувати страх і тривогу.
Тобто за наявності світла мозку легше впоратися з відчуттями страху та тривоги. У темряві всі емоції стають ще сильнішими, і мозку складно їх долати.
Відсутність світла провокує мозок вмикати захисні механізми.
Темрява еволюційно асоціюється з наявністю небезпеки. Коли є світло, ми можемо вчасно помітити загрозу і убезпечити себе.
У темряві мозку дуже важко ідентифікувати небезпеку, так ми втрачаємо контроль над ситуацією і відчуваємо сильну тривогу — передчуття лиха або загрози, які ми не можемо контролювати і на які не здатні вплинути.
Мозок знає, що убезпечити себе і подолати ворога значно легше, коли ми не самотні. Оскільки у темряві нам фізично важко помічати людей навколо себе, ми почуваємось самотніми.
Як допомогти мозку справитись з відсутністю світла?
- Намагайтеся за можливості дотримуватися природного циклу організму під час відключень світла. Якщо ще не час спати — використовуйте ліхтарики або свічки, щоб сигналізувати мозку про «денний цикл».
- Якщо світло вам дали вже після десятої вечора, мінімізуйте яскравість освітлення, щоб налаштувати мозок на наближення періоду сну.
- Сила дотику: при дотику виділяється окситоцин — «гормон обіймів», та ендорфін — «гормон щастя». Із збільшенням тривалості блекауту абсолютно природно зростає почуття тривоги і відчуття самотності. Найпростіший спосіб дати мозку зрозуміти, що ми не ізольовані — обійняти іншу людину. Так мозок вивільнить окситоцин, з’явиться відчуття заспокоєння і зменшиться рівень тривоги.